Усе таємне нарешті розкривається. Те, у що ніхто не вірив, виявляється правдою – їхній куратор справді дракон! Еріка знаходить Тіамата на нічній галявині й без вагань кидається в його обійми.

Для неї більше не існує ні академії, ні правил, ні страху. Є лише він і рішення, яке вона приймає серцем. Вона обирає його, навіть якщо це означає залишити все позаду. А десь поруч лунає тихе: «Ну й дурепа…»         

Кінець історії "Академія спадкоємців і серце дракона".

Я почала писати цей рукопис, майже рік назад й нарешті я рада, що завргила його! Модливо кінець був несподіваним для більшості, але це все ж краще, аніж залишити історію без кінця...

А чи це дійсно кінець? ;-)