Хочу поділитися з вами уривком книги, а ви напишіть, чи хотіли б таку історію.

Проклята пошта»… вітає вас.
Який пакет послуг вас цікавить?
Смерть.
Порча.
Жаби з рота.

Фразу я повторюю сто разів на день.
Сто разів…
Здавалося б, у місті живе вся нечисть — нині відома світу: від вампіра до привида.
А фантазія гірша, ніж у людей.

Останні, до речі, особливо люблять робити різноманітні замовлення.
Серед них є один, що зветься Корвін Грейсент.

Привиди влаштовані так, що для того, щоб жити… їм потрібна оболонка.
Тіло, що тримає душу. І тоді в дверях з’являється Корвін Він обрав собі занадто бліду оболонку — навіть за мірками привида.
Вічно розстебнута сорочка, ніби мені і так не вистачає жаху…
Та ще й він із своїми грудьми, що ледь тримаються на скелетному каркасі.

Привіт, трударям… —   голос трохи скрипучий.
— А це ти, Ліліт? — здивовано мовив. — Я думав, це Олаф.
— Чого тобі? — холодно, але з ледь помітною посмішкою.

— Я б тобі рекомендувала отрути… — сказала вона.

— Знову п’ять разів, Ліліт… — буркнув   зітхнувши. — Я в тобі розчароваваний.
— Придумай щось нове, —

І тут дзвонить телефон.
Проклята пошта. Лінія перевантажена.
«Залишайтеся на зв’язку. Ваш дзвінок дуже важливий для нас…» —