Я не хочу витрачати цю ніч на страх...

Любі друзі, дякую за увагу до мого роману:

«Істинна для чаклуна»

Тримайте уривочок зі свіжої глави для вашої уваги:

— Де ти був? — виривається в мене, хрипло, з болем. — Я чекала весь день!

Він мовчить. Проходить повз мене, скидає рукавиці, знімає плащ. Краплі дощу стікають з його волосся на кам’яну підлогу.

— У палаці, — коротко відповідає.

Від цих двох слів мене проймає холод. Я роблю крок уперед.

— Що ти зробив?..

Він піднімає погляд. В очах — утома і сила.

— Те, що мав зробити.

Я відчуваю, як повітря раптом важчає.

— Ти… Що? Що саме? Я маю знати…

— Кинув королю виклик, — зітхає. — Якщо я переможу, ми зійдемо на трон. Боятися більше не доведеться.

— А якщо ні? — шепочу. У грудях наче щось обривається. Я роблю крок назад.

— Це ж самогубство! — розумію.. — Ти загинеш, якщо він переможе…

Він наближається. Його голос змінюється, стає тихішим, глибшим.

— Не зараз, Віко. Не про це. — Його погляд м’який, але непохитний. — Я не хочу витрачати цю ніч на страх.

Він підходить ближче, торкається моєї щоки. Його пальці теплі, трохи тремтять.

— Просто хочу побути з тобою. Хоч одну ніч. Без питань. Без війни.

Сльози підступають до горла, але я ковтаю їх. Я бачу, як у його очах відбивається світло полум’я, бачу втому, біль, і — крихітну, ніжну слабкість, яку він дозволяє тільки мені.

Я торкаюся його лиця, проводжу пальцями по щетині, по лінії губ, і шепочу:

— Я не відпущу тебе.

Він нахиляється. Наші чола торкаються. Один подих — і все навколо розчиняється.

Його губи знаходять мої — спершу несміливо, потім глибше, впевненіше. У цьому поцілунку — страх, любов, відчай, і така жива надія, що від неї боляче.

Його руки обіймають мене, міцно, але ніжно. Він тримає, ніби боїться, що я зникну.

Світ стискається до ритму серця. До доторків, до подихів. До відчуття, що ми — останні люди на землі.

Я чую, як він шепоче моє ім’я — ледь чутно, майже молитвою.

І в цю мить я розумію: якщо завтра настане кінець, я зустріну його без страху. Бо сьогодні я жива. Справді жива.

Ми розчиняємось у темряві, у теплі наших рук, у безмежній тиші.

Ця ніч — тиха, гаряча, безмежна. І якщо завтра світ зруйнується — я хочу пам’ятати лише це:

його дихання на моїй шкірі, його голос біля мого вуха, і те, як у темряві двоє сердець б’ються в одному ритмі.

Роман “Ковбой для леді" доступний безкоштовно останні дні! Скоро вона стане платною, тож спішіть дочитати!

Вона — зухвала леді з Лос-Анджелеса.

Він — нахабний ковбой із ранчо.

Їй дали пів року вижити без брендів і вечірок.

Йому доручили стежити за тією, хто точно зведе його з розуму.

Чи зможуть вони витерпіти одне одного серед спеки, пилюки й забороненого бажання?

Ваші відгуки, сердечка, додавання в бібліотеку і, звісно, підписка на сторінку автора - неймовірно цінні. А ще долучайтеся до телеграм каналу, де завжди багато всього цікавого.