Невеличкий буктрейлер до Лісова царівна і Змій

 Темпсі сидів нерухомо — силует у полум'ї, волосся майорить на вітрі.Горицвіт ступив ближче — рука тремтіла, але очі — тверді, як скеля. Квітка в долоні тепліла, вода крапала, срібна в сутінках.— Темпсі... — прошепотів він, голос низький, як грім перед бурею.Рудий підняв голову — очі блиснули, вогонь у них танцював.— Що... — почав він, але краплі полетіли — бризк! — вода торкнулася обличчя, срібна, холодна, як правда.Темпсі скрикнув — не болем, а жахом, що вирвався з глибин. Полум'я спалахнуло — яскраве, сліпе, і тіло його здригнулося. Шкіра тріснула — не кров, а луска виблиснула, руде волосся стало пасмами полум'я, що в'ється, як змії. Обличчя вигнулося — не юнацьке, вродливе, а древнє, потворне: очі — жовті, як у вовка в прірві, зуби — гострі, як кинджали, шкіра — луската, червона, з прожилками вогню, що пульсують, як вени в пеклі. Руки подовжилися — кігті вигнулися, хвіст вистрілив з-під плаща, слизький, мокрий від болота.— Ні... — прохрипів він, голос став низьким, як гул землі, — це... не я!