- Він завдавав тобі болю? - прямо, але в той же час м'яко запитав Марк, очевидно боячись мене злякати.

Я заперечно похитала головою.

- Фізичного – ні…

Деякий час ми мовчки дивилися один на одного, а потім я порушила тишу.

- Він просто був попелом... - я чула, як мій голос тремтить.

- Що це означає? - спантеличено перепитав Марк.

Кілька миттєвостей я мовчала, намагаючись заспокоїтися і сформулювати все так, як я відчувала. Було занадто складно описати словами те почуття приниження і безсилля, яке практично непомітно породжувалося Максимом і яке також непомітно отруювало мене зсередини...

- Одного разу я бачила пожежу... Точніше, я бачила те, що вона породжувала. Це був травень. Навколо цвіли вишневі дерева, і їхні пелюстки розносив вітер по вулиці. Я йшла додому на обід, милуючись цією картиною. Раптом одна пелюстка прилипла до мого одягу. Я зупинилася, щоб розглянути її, і зрозуміла, що це була не пелюстка. Це була грудочка якогось пилу. І чим далі я йшла, тим частіше повз мене пролітав цей «пил». Нарешті, я дійшла до джерела - горів дах одного з багатоквартирних будинків. І я зрозуміла, що разом із пелюстками по вулиці літав попіл... Я зупинилася, дивлячись на великий безжальний вогонь, і думаючи про те, як же легко я прийняла попіл від пожежі за пелюстки вишневої квітки...

Новий розділ вже на сайті!

Читати "Попіл і пелюстки"(18+)