Наступний день після Дн

Зазвичай це похмілля. І в мене теж воно було, але не від алкоголю. А творче, скоріш. Точніше, авторське-маркетингове. Я ж обіцяла розповідати, як буде розвиватися моє знайомство з книжковим світом для українського автора в Німеччині. Ось і розповідаю. Загалом маю вже досить багато інфи, цінної й не дуже. Але почну по гарячим слідам, про свіженьке. 

Моя подорож, розпочата у вечір дня народження, сьогодні рано-вранці скінчилась, я повернулась додому, доїла залишки тортику, помилувалася квітами. І своїми гарнюнями-книжками, які я брала з собою, щоб залишити в крамниці Мюнхену. Але частково привезла назад. 

Чому їх не взяли? І навіть не спитали, про що там. Все просто:

1. Книжка надрукована в Україні.

2. Для продажу в Німеччині потрібна накладна.

Чи є в мене накладна? Ні. 

Є можливість взяти? Про що ви! 

Цитуючи відповідь видавчині з "Відкриття", яку я отримала ще влітку, коли наклад нарешті був готовий і встало питання про транспортування з Київа до Німеччині: "Бухгалтерія друкарні може надати вихідну накладну, але у вас виникнуть проблеми на кордоні, скоріш за все". 

Не треба бути юристом, щоб зрозуміти підтекст і зробити висновки. Хто не зрозумів: саме видавництво свою діяльність ніяк не фіксує й не вказує тим більш вартість книги й послуг на офіційній накладній, переводить стріли на друкарню, друкарня вкаже вартість ДРУКУ накладу, і тільки, ну тобто далі точно вже зрозуміло. Підтертися такою накладною можна, навряд чи вона дозволить мені за кордоном реалізувати свої книжки в магазинах оффлайн, а швидш за все принесе тільки клопіт й штрафи. 

Як і тому привітному одеситу, хазяїну крамнички, що мені пояснив чітко й швидко стосовно накладних. З одеситами можна мати справу. Подобається. Йому вигідніше продавати солоні огірки з діжки та зефирки в шоколаді ніж не задекларовані книжки невідомої чи мало відомої української авторки.

"ВИ НЕ ПЕРША, НЕ ЄДИНА Й ТОЧНО НЕ ОСТАННЯ, хто приходить з книжками. Та я не буду сплачувати одразу 40% податків від вартості кожної проданої книги, і це лише початок клопоту", - сказав мені той милий пан. Порадив влаштувати презентацію та продавати онлайн.

А що онлайн? Не набагато краще. 

"Я візьму вашу книжку на реалізацію по 7 євро за штуку. Тільки тому, що хочу підтримати нових українських авторів" –  відповіли мені з магазина українських книжок доставкою у Німеччині.

??? 

Поясніть мені, де розпочалася тут підтримка. Це навіть не собівартість моєї книги. 

"Але ж вона надрукована в Україні", - вже зовсім незрозуміло аргументує пані. 

"Але ж я живу в Німеччині, - нагадую я. - За німецькими цінами. І книга вже теж тут, ви не сплачуєте розмитнення та логістику”

Пані зникла в останню мить з чату “за сімейними обставинами”. Ще одна українська електронна книгарня в Німеччині зникла після питання про офіційний договір на предмет реалізації книжок та форму звітності продажів. 

Загалом в наших земляків за кордоном є манера домовлятися й зникати. Власне, не за кордоном теж. І потихеньку я закріплююсь в думці, що вони точно книжкова секта диверсантів, які за чітко відпрацьованою послідовною стратегією роблять все, аби задавити український самвидав, який й без них ледь хитається на анорексичних ніжках. 

Отже, похмілля. А потім я згадала, що замислила власне друковану книжку як подарунок для себе й знайомих, щоб потримати в руках. А продавати збиралася електронні версії на іноземних марктплейсах в перекладі. І не думати про одесита з 40% податків, вихідні накладні друкарні та 7 євро у підтримку. Перекладена самотужки перша книга в мене є. Є носій мови, який погодився вичитувати зі мною по 4-5 сторінки в день та корегувати. І є літагентка німкеня, яка зі мною ще не співрацює. Але її особисті контакти в мене записані. 

Похмілля вилікуване картиною від друзів, де я в Форбс з пʼятим розміром грудей та примірником власної книжки (подивитися можна в інсті), залишками тортику, який спекла мені донька і німецьким неквапливим вайбом “все буде добре врешті-решт”. А ці книжечки, доречі, три штучки, можуть стати вашими. Бо мені все ж хочеться, щоб вони теж знайшли свого хазяїна. Оскільки примірники в мене перед носом, можу навіть підписати. Кому цікаво, посилання під фото.

З любовʼю, Єва

http://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSf0ooz7qvj7g4oPpkXTnb5lCq1oicNuwoXvafW52aeSSR0e0g/viewform

А це я, мій пʼятий розмір (насправді ні?), примірник й Форбс. 
Дякую всім, хто привітав й підписався протягом останніх днів!❤️❤️❤️https://www.instagram.com/reel/DQUHJuOiNEs/?igsh=MTB0aDc5YW5iN3cxNg==