Розділ від Каса вже завтра опівночі. Відкриється те, що в серці. А можливо й більше.

— Знаєш… — почала вона м’яко, дивлячись кудись убік. — Я трохи інакше це все уявляла.

— Я уявляла, що це буде ближче до зими. — Її голос став тихішим, майже шепотом. — Біла сукня, сніг, який вкрив землю. Моє чорне волосся виділяється на цьому тлі. І він… стоїть поруч, тримає мене за руку. Ось так я бачила свій шлюб.

— Реальність, — сказав я нарешті, дивлячись на неї, — не питає дозволу, коли входить у життя.

Елі глянула у вікно. За ним світанок уже розливався над морем, повільно стираючи ніч.

Вона підтягнула плед до підборіддя, закуталась у нього, і тихо, майже нечутно, прошепотіла:

— Шкода.

Чи всі мріяли про весілля? Уявляли як це буде? І чи справдились очікування?

Я уявляла, що це буде у стилі балу, з м’яким світлом свічок, шелестом суконь і першим танцем, під звуки скрипки. 
Це ніби маленька подорож у часі, коли краса й грація були головними законами вечора.