Коли я дитиною в школі вчила на літературі про всі оці відсилки до чужих творів, алюзії, інтертекстуальність, я задавалася питанням: а як автори в текст додавали? Складали якийсь попередній список, чии план, чи як? Обкладалися книжками і обирали вдалу цитату для свого рукопису?

Коли я спробувала писати сама. все виявилося набагато простіше. Ти просто пишеш своє і рандомно згадуєш прочитане зі схожим настроєм чи схожим сюжетом. І часом відсилки просто ідеально лягають кудись самі.

Моя Еліса раз за разом згадує цитату з "Євпраксії" Павла Загребельного, просто тому що ця цитата дуже підходить і до її настроїв в юності, і до тих переживань, що захоплюють її на протязі сюжету. Я цього не планувала, це просто ідеальна фраза для тої ситуації, хоча й Еліса не могла читати Загребельного.
https://booknet.ua/book/druga-sproba-mperatric-b443383

Станеш імператрицею - ощасливиш світ. Але чи справді ощасливиш? Чи справді станеш? І якщо станеш - то поруч із яким імператором?