Трохи ілюстрацій до останніх розділів "Відновлених". 

Джулз побачила те, що точно не очікувала побачити.

— Дивись, ось так я виглядала раніше, — коли Джулз принесла нам ще чаю, я простягнула їй телефон з фотографіями Майї.
— Це ж… — Джулз несподівано вихопила з моїх рук телефон і збільшила зображення. Вона вдивлялася у фотографію Майї так, ніби побачила в ній щось незвичне. Чи… знайоме? — Як її звуть?
— Майя, — відповіла я. — Майя Тавічева.
— Та ну?.. — телефон випав з рук Джулз на диван. Розгублена, вона повернулась до мене. — Та як таке може бути?.. 
— Що трапилось, Джулз? — я взяла її за руку, бажаючи заспокоїти, але Джулз підвелася з дивану і кудись побігла.

Ось такий от поворот.

Джулз розгорнула величезний аркуш паперу, на якому були записані всі її предки. Показала на Івана і…
— Ось, в Івана був син Гейл, а хто вже народився в нього, ми не знаємо. 
В мене затряслися руки і фотографія Івана-Айвена знову вислизнула на підлогу. Поруч з іменем Івана значилося ім’я Мей, його дружини — саме так звали мою прапрабабусю, дружину Айвена. А Гейлом звали мого прадіда. 
— Здається, я знаю, хто в Гейла народився… — тремтячим голосом повідомила я.
— Хто? — Джулз підняла з підлоги фото. — О, ти знайшла фотографію Івана!
— В Гейла народився син Тодвін, а в того — Гран. А вже в нього… — я зробила паузу, бо на обличчі Джулз проступило розуміння змішане зі здивуванням. Я вказала на фотографію Івана-Айвена. — Це фото мого прапрадіда Айвена. Його вкрала з мого фотоальбому твоя бабуся. Подивись на звороті. Там обидва імені вказані.

Тірша допитує Сіру щодо хлопця, який подобається дівчинці.

— А чому ти не зустрічаєшся з ним? — продовжувала я допит, хоча Сіра супилась ще більше, а Джулз посміювалася, дивлячись на нас.
— Та він зовсім не бачить у мені дівчину, здається, — Сіра тяжко зітхнула й відклала телефон. — А ще Чейз старший за мене на 3 роки і тато відірве мені голову, якщо дізнається, що я зустрічаюся з дорослим хлопцем. І йому заодно. 
— Що?! — я подумала, що не дочула, настільки неймовірно прозвучали слова Сіри. — Ровен — що? Джулз! — я повернулася до подруги, шукаючи підтвердження.
— Відірве йому голову, так-так, — Джулз вже відверто реготала. — Ти можеш собі уявити, Ті?
— Взагалі ні. Це не жарт?
— Ні! — Джулз відкинулася на спинку дивану, знесилена від сміху.
— Тааак…  Роки не щадять нікого.

Трохи зворушливих сцен від Тірші та Сіри у сьогоднішньому розділі. 

— Тірше… — голос Сіри звучав невпевнено, схоже, вона збиралася спитати дещо важливе, але вагалася. Я знайшла її долоню і стиснула, мовчки підбадьорюючи. — Я розумію, що я для тебе чужа. Можливо, тобі взагалі неприємно, що я є у тата, але… — Сіра зробила паузу і хоч мені вже зараз хотілося перебити її і запевнити, що вона не чужа для мене, я почекала, поки вона скаже все, що хотіла. — Я так мріяла, що ми станемо справжньою сім’єю…
— Звісно, ми тепер одна сім’я, — запевнила я дівчинку. — Я не маю нічого проти тебе. Ти мені подобаєшся. Не переймайся так, Сіро. 
— Таммія ніколи не була мені матір’ю, — зітхнула Сіра. — А Джулз…вона хоч і піклується про мене, але ж вона мені як тітка. А ти… — Сіра знову зітхнула. — Я з дитинства уявляла, що ти… моя мама.

Вже в наступному розділі — зустріч Тірші з Ровеном, а поки що ще трохи розмов Тірші з Сірою.

Ми замовчали. Час був пізній і хотілося спати. Я вже майже заснула, коли Сіра прошепотіла мені на вухо:
— Я так скучила за татом, Тірше. Скоріше б його вже побачити…
— Ще трошки, Сіро, — пообіцяла я. — Залишилось зовсім трошки.
Я і сама шалено хотіла побачити Ровена — обійняти його, поцілувати, просто сидіти разом. Але я мала почекати. Мала впевнитися — я нормально функціоную. Не стільки для себе, скільки для Ровена. Бо він не переживе, якщо втратить мене вдруге.

Читати: "Уламки цивілізації. Відновлені" 

Також запрошую до моїх соцмереж:

✨ТГ-канал про мої книги

✨Інстаграм

✨ТГ-канал з обкладинками й артами

✨ТікТок