За останні пів року, життя вирішило влаштувати мені марафон подій: ремонт, переїзд і ще одна, мабуть, найважливіша подорож у дев’ять місяців. 

У всьому цьому вирі руки просто не доходили до клавіатури, і книга трохи «замерзла». Зізнаюся, мене це гризе – бо історія живе у голові, а часу й сил не вистачає.

Та потроху я повертаюся. Повільно, але впевнено намагаюся знову впіймати той ритм, який так люблю.

І, мабуть, я зробила для себе важливий висновок: більше не публікуватиму історію, поки вона не буде повністю завершена. Наступну книгу писатиму “в шухляду” – спокійно, без поспіху та тиску, щоб потім віддати уже цілісну й дозрілу історію.