Ідея для блогу з’явилася ще вчора, але часу на неї зовсім не вистачило. Тож сьогодні вирішила поділитися з вами своїми кумедними й цікавими моментами з життя автора.❤️❤️❤️
Сиджу я вчора на уроці норвезької мови, активно щось обговорюю з викладачем — і раптом у голові спалахує ідея для книги. Просто спонтанно. Дивлюся на викладача — він мене щось запитує, а я вже нічого не розумію. Мій мозок повністю перемкнувся на сюжет майбутньої історії. І що найгірше — записати ідею я не могла. Знаєте те відчуття, коли руки зайняті, а ніс страшенно свербить, і ви не можете його почухати? От десь так це і було ))))
А бувало у вас таке, що серед ночі ви прокидаєтесь, бо мозок щойно придумав блискучу сцену для книги — і ви боїтесь заснути, щоб не забути жодної фрази чи дотепу?
І моє улюблене — коли ти ще не дописав одну історію, а наступна вже стоїть поряд і наполягає: «Пиши мене, інакше я зникну!» І всі ці ідеї такі різні за настроєм, жанром і відчуттями, що важко зібратися й налаштуватися на потрібну хвилю.
Колись моєю найбільшою проблемою було наважитися написати книгу й показати її іншим. Але щойно я це зробила, історії почали вириватися з мене, мов потужний потік води, який уже неможливо зупинити.
А що робите ви у такі моменти?
І, мабуть, найсумніше — прокинутися, побачити перегляди своєї книги й жодного коментаря.
Любий читачу, знай: кожного разу, коли ти читаєш розділ і не залишаєш відгуку, десь у світі тихенько плаче один автор))))))
17 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиУчора готував сніданок, а в голові вилізла неймовірна строфа вірша. Поки приготував, туди-сюди, а строфи, як і не було. Хоч вбийте, а згадати не можу)
Сергіель Краель, Розумію. У такій ситуації із прозою легше, бо може "наздогнати")))
Я можу придумати сюжет з нічого - подивитися на якусь картинку, почути уривок розмови в магазині, мене можуть надихнути прочитана книга або сцена з серіалу. І так, тоді хочеться все кидати і бігти писати саме те, що от зараз придумалося ❤️
Еларен Веш, ))))
Ну, я себе контролюю))... Але ті ідеї, що лізуть - так. Раніше вони приходили і зникали, але тепер, коли знаєш, що можеш написати історію... А часу на всіх все одно нема
Дієз Алго, Я лише вчуся)))
Дуже знайоме відчуття! У мене натхнення часто приходить під час прогулянок на природі, тоді дістаю телефон і щось щвиденько занотовую або записую на диктофон)) Було цікаво дізнатись, що ви вчите норвезьку мову♥️
Анна Лір, Якщо не зважати , що мені важко дається мова,то Норвегія дуже мені підходить. І красу цієї країни важко описати, вона неймовірна)))
Коментарі - то біль авторів. Читачі, які ніколи самі не писали, не дуже розуміють важливість коментарів. На жаль(( А от купа ідей - дуже знайомо. Тому я пишу декілька книг в процесі. Ідеї мене постійно атакують.
Анна Потій, Я пробувала так , але швидко видихнулася.
Я буває так абстагуюсь, що на роботі не чую інших))
У мене вже стільки ідей записано для інших книг. Все чекають свого часу.
Катерина Винокурова, Сподіваюся, кожна дочекається свого часу)
Цікаво)) прочитала ваш допис, і наче себе моментами бачу))
мені теж іноді сняться ідеї, +/- ідея є, але не реалізована. Тому першим ділом, як прокинулась, почала писати.
Нові герої, які зявились, десь там в голові, найбільше активні та вередливі))
Мара Кенфес, Мої схожі на терористів)))
хаха) У мене такого не буває вже) Раніше на лекціях, коли навчалася в університеті, тоді — так) Зараз я концентруюся на роботі, тому місця в голові для подібного не залишається) І, до речі, вже й не кортить перемикатися на іншу книгу, поки пишу своє фентезі. Якось раніше втомлювалася від одного сюжету. Певно, старію))
Діана Козловська, Це не старість,а досвід))))
Так . В ще коли придумала наступний розділ та тебе відволікли і все забула. В такі моменти плакати хочу ??
Єва Рей, ООо у мене був момент коли я дописала книгу, а потім згадала фразу яку забула вписати.
Це був крах(((
Еларен, як же я Вас розумію! Цей "потужний потік води, який вже неможливо зупинити" – ідеальне порівняння! Це схоже на виверження, яке треба просто відпустити.
А щодо того, "що робити" — я нещодавно пережила такий момент вночі, і Муза була настільки наполегливою, що я не витримала і сіла писати. Результат – ціла перша глава, написана до світанку! Це був необхідний "скид" ідей.
Дуже вдячна за Вашу відвертість! Радію, що, закінчивши навчання і працюючи, можу присвячувати свій час натхненню на вихідних. Це найкращий релакс!
І не плачте! Ми читаємо! Просто іноді забуваємо про коментарі, бо відразу біжимо писати свої історії! ♥️☺️
Ася Рей, Ох це біль усіх авторів)))
У переважної більшості людей (маю на увазі авторів та авторок) мозок працює більш-менш однаково. Тож усе, що відчуваєте ви, знайомо й іншим, хто займається тією ж справою. Єдине виключення це, звісно, Генії або божевільні (що майже ідентично), в яких голова влаштована трохи інакше. )))
Сергій Ляховський, Цілком з вами погоджуюся, пересвідчилася у цьому на власному досвіді)
О, буває! Але часу на все не вистачає)))
Тая Бровська, На жаль, моя б воля я б писала цілу добу))
Це трапляється зі мною доволі часто. Пригадую, одного разу я буквально вилетіла з душу, ледь не в піні (це щира правда!), щоб записати пролог до нової історії. До речі, книга все ще в процесі так і не дописана. Все чекає свого часу, адже в тому фентезі аж надто феміністичні настрої. Але ж бо! Тоді я так яскраво побачила кожне слово на своєму місці, що мусила перервати душ, щоб нічого не упустити. Така історія))
Белла Ісфрелла, І смішно і грішно))))) Але таке буває і доволі часто))) Тому я вас розумію)))
А відносно коментарів... ох, я нещодавно на Букнет!) До цього читала переважно паперові книги. І мені безмежно подобається, що тут можна в будь-який момент поділитися своїми відчуттями й емоціями! Бо в житті особливо ні з ким. Люди це не читали і просто не зрозуміють. А тут є людина, яка це написала! Це неймовірно)) можливість поспілкуватися напряму, ще й дати зворотний зв’язок.
І так само круто, що можна отримати його у відповідь. Я над коментарями, які мені залишають, і усміхаюся, і милуюся, і плачу. Деякі собі скріню і зберігаю на памʼять, як реліквію) Такий спектр емоцій!)
Еларен Веш, Ооох)) розумію))) хочеться поділитися, ще і з найближчою людиною ❤️
О тааак! Іноді ідея б’є в голову — і весь світ перестає існувати))
Буває, вже провалююся в сон, але раптом щось приходить у голову. Ну, до побачення, сну))) Ахахах)) Я просто відкриваю ноут і починаю активно стукотіти по клавіатурі.
А іноді навіть сварюся, бо й так пишу швидко, але в голові все відбувається ще швидше)) І я така: "Та почекайте! Я не встигаю все записати!")) Ахах))
У моєму оточенні майже ніхто не знає, що я пишу. І якось на зустрічі просто “зависла”, бо в голову прийшла ідея щодо сюжету. Важко пояснити, що з тобою сталося))
Якщо є можливість, я одразу все записую — у телефон, на ноут, іноді навіть надсилаю собі голосове.
Але зазвичай, якщо дамбу ідей у моїй голові прорвало, я не можу займатися нічим іншим. Треба писати тут і зараз!))
Еларен Веш, ❤️❤️❤️
Щодо коментарів - ідентично...
Я вас розумію, бо також прийшла нещодавно ідея нової книги, але я записала коротенько сюжет. Хотіла дописати попередню, там усе є, хоча ще 15 глав потрібно дописати. Але чим більше я не дозволяла собі братися за нову книгу, тим більше тормозилася попередня. Тепер пишу дві і кайфую)))
Успіхів ☘️ вам і натхнення
Любава Олійник, Я теж спочатку так робила,та історій стало більше.І я швидко видихалася.
Сподіваюся у вас буде по іншому)))
Дуже не хочеться, щоб автори плакали)
Сьогодні завітаю до вашого професора)
А щодо ідей, то приємно знати, що я не одна така))) Було навіть таке, що думала про сюжет і забулп куди йду. Просто пройшла повз магазин в який йшла)))
Люмен Белл, Дякую ,що заглянули))) прочитала ваші відгуки.Ви дуже чітко зрозуміли весь мій задум ,при створені Ади)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати