Роздуми про всесвіт Хронік

Хай.

Бачу ви звернули увагу що час між публікацією нових глав збільшився. Про причину цього я писала в дописі "Хроніки Пі і Ца у декреті"

Аналізуючи свій твір, я зрозуміла, що всесвіт Хронік Пі і Ца підходить до кінця. Герої пройшли довгий і цікавий шлях не лише в детективному шляху, але і в особистому. Розслідували цікаві та незвичні дететивні справи, створили сім'ї, тепер вже з дітьми. 

Коли я почала писати цей твір, я хотіла написати щось таке абсурдне і нотками гумору та сарказму. Кожен розділ це нова справа, нова історія, новий злодій  чи антагоніст. Звичайно були і трагізм, сум, журба, трилери, жахи. Але все має свій кінець.

Я із захопленням писала нові розділи кожного разу придумуючи ще більш абсурдні справи, не забувала і про розвиток персонажів, їхні характери, відносини один між одним, старалась розгорнути історію кожного героя максимально. Певне якісь питання, які залишились відкритими, я залишу так і без відповіді. 

Надалі скоріше за все не буде стабільного розкладу, який був раніше. Все ж твір великий, тому хотілось закінчити його цікаво та логічно. Але на це треба час. 

Надіюсь на ваше розуміння)

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ромул Шерідан
25.10.2025, 03:22:51

♥️♥️♥️✌️

Інші блоги
Коли вони мають поцілуватися?
Привіт. Друзі, питання до вас: Які у вас особисті «закони романтики»? Бо сьогодні я, як автор романтичної комедії, задумалася. От ви читаєте ромком — і всередині тихенько чекаєте: *коли ж там іскра, *коли
Анонс до "Серце з попелу"
Сьогодні о 18:00 виходить один із тих розділів, після яких "важко дихати". Розділ, де полум’я стає мовою, попіл - пам’яттю, а вибір - болючішим за зброю. У “Пісні попелу” на Академію спускається буря,
Нас уже 3000❤️
Півтора року назад я тремтливими руками вкилада перший розділ книги "Підкорений" і не вірила, що хтось взагалі мене читатиме, а сьогодні зранку я побачила цю чарівну цифру❤️ З моменту публікації першої книги, сталося
Піклування чи брехня за маскою ввічливості?
— Я готував одне небезпечне зілля. — Він зробив крок до Ліари. — І просив її спробувати. Як благородний жест — запросив на бал. Це ж ввічливість? — Він питав, а не стверджував, і різко поклав тильну сторону
Роздуми в блозі
Вітаю! Нормальні там героїні мріють про гарні платтячка, прикраси, чи ще щось в тому дусі. Моя, прикинула скільки коштує повний екіп мисливця, зажурилася, і тепер вважає себе першою мисливицею-жебрачкою. Бо, щоб їй
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше