Зведені у передплаті. Найнижча ціна

Вітаю, мої любі читачі

Сьогодні мій роман ВЕКТОР ЇЇ ТЯЖІННЯ надійшов у предплату.
А це значить, що історія складного кохання зведених брата і сестри наближається до найемоційніших та найцікавіших сюжетних поворотів❤️ Вони трошки насолодилися спільними моментами, тепер час повертатися до реальності та відповідати за усі свої вчинки.

Щиро дякую усім, хто продовжує зі мною та героями цей непростий шлях до їхнього щастя. Ви — моє натхнення та мотивація створювати нові світи та сюжети❤️

Для моїх постійних відданих читачів ціна на старті продажу найменша, знижок в передплаті на книгу не буде. Тож, якщо хтось сумнівався, купувати чи ні, сьогодні це найвигідніше))

— Олексій Крапівін? — уточнив буденно прикордонник.
— Так, — коротко підтвердив.
— Зачекайте, будь ласка, — чоловік натиснув кнопку збоку від монітора.
Олексій навіть бровою не повів. А Соля затупцювала на місці в нетерпінні, поправляючи волосся та зиркаючи на відображення в скляній перегородці. Сама собі жахалася — бліда, налякана. У голові хаос.
Збагнути нічого не встигла, як до них з боку виходу підійшло двоє поліцейських. Вони обмінялися короткими фразами з інспектором. Один показав посвідчення, другий узяв Льошу під лікоть.
— Що відбувається? — видихнула Мія, з останніх сил стараючись зберегти контроль над емоціями.
— Пані, відійдіть, будь ласка, — мовив один із них, відсуваючи дівчину трохи в сторону. — Пан Крапівін має пройти із нами.
— Я теж піду! — вона зробила крок уперед, але коханий зупинив її одним поглядом.
У кількох секундах зорового контакту було все: не кричи, не втручайся, довірся.
Льоша знав, що так буде. Соломія, десь глибоко в душі, теж здогадувалася, тільки визнати до цієї миті боялася.
Прикордонник, заспокоюючи пасажирів, що занервували в черзі, сказав щось про «формальність». Але «формальність» мала холодні наручники, запах металу й чужі руки, що впевнено торкалися плеча її коханого чоловіка. Навколишні зупинялися, озиралися, але вже за кілька секунд їхні життя продовжувалися в тому ж ритмі, а її ні.

Хто не розуміє, про кого мова, запрошую до першої книги дилогії, вона абсолютно БЕЗКОШТОВНА

ЗАКОН ЙОГО ГРАВІТАЦІЇ

_________

Спілкування з автором, візуалізації та приємні бонуси в моєму телеграм-каналі.
Зазирайте, там тепло та затишно❤️

Дякую, що ви зі мною! Лю, ваша ЮМ❤️

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Марина Тітова
21.10.2025, 12:50:32

Вітаю з передплатою, Юлічко! ❤️❤️❤️ Багато успішних продажів))) Історія того варта, адже в ній скільки емоцій, шаленства, кохання мммм ❤️ Обожнюю Льошика — "братик" такий, що треба))))

avatar
Лана Рей
20.10.2025, 23:45:34

Дуже гарна пара ❤️❤️❤️ Вітаю з передплатою!

avatar
Інна Турянська
20.10.2025, 14:11:06

Ой дуже красивий банер! Просто замилувалася я. Вітаю ще раз з передплатою! Гарних продаж магнітним!!

Юлія Міхаліна
20.10.2025, 20:50:12

Інна Турянська, Щиро дякую, Інночко, за підтримку і що завжди зі мною❤️❤️❤️

Інші блоги
Що? Канікули вже всьо?? Можна почитати...
Діти йдуть до школи рано, щиро я радію))) Та робота клята... тормозить наші мрії))) Зато гроші дасть вона... А от вже у кінці дня))) Можна буде і читати, і співати й танцювати))) То чому ж нам хвилюватись, треба настрою
«гарбуз-сторі». Завершення
Ось і добіг кінця наш геловінський флешмоб «Гарбуз-сторі». У ньому народилися на світ аж вісімнадцять історій, сповнених містики, загадок, несподіваних пригод, гумору та, звісно ж, кохання. Нових історій у нашому флешмобі
Альтернативна обкладинка
А ви знаєте, що в історії "Прости мені моє мовчання" був ще один варіант обкладинки. Ось такий: Мені вона теж дуже подобалась, але як зауважили читачі в ТГ, у маленькому форматі це будуть дрібні, незрозумілі деталі.
Візуалізація Гг з "В пошуках іскри кохання"
"...Він підняв свою ліву руку, закладаючи її за голову. На міцному, підкачаному біцепсі та передпліччі чорнилом було вибите його власне бачення часу і простору - масивне татуювання на всю руку, що починалося з великої
Назар - перевертень.....
Дорогі мої, оновлення вже на сайті) Його широка спина майже повністю закривала мене від першого вовка. Я озирнулася. - Назаре?! - ніхто не відповів. - Назаре! - закричала я голосніше. Та його ніде не було. Як так?!
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше