Конверт для Кіри... А раптом щось важливе?!

Вітаю!

Історію Кіри та Дем'яна — оновлено!

✨✨✨

По обіді до нас з Артемком прийшов Максим із великим конвертом і вручив його мені.

— Кіро Володимирівно, це вам.

Здивовано беру конверт. Він з мого інституту, адреса вказана моя домашня, а конверт вручає мені Максим. З неабиякою цікавістю дивлюся на чоловіка й питаю:

— Максиме Владиславовичу, може, поясните, як конверт опинився тут?

— Кіро, що це? — цікавиться Артемко.

— Це лист, сонечко! — пояснюю малому, і коли він з нерозумінням дивиться на мене, додаю: — Там документи, тож нічого цікавого.

— Якщо документи, то це точно не цікаво, — уже без інтересу відмахується малий та повертається до складання кубиків.

Мені вже доводилося отримувати такі листи. Це, в основному, приходили якісь важливі сповіщення, тож не сумніваюся, що й цього разу щось схоже. Але відкрию конверт уже ввечері, коли малюк засне, бо переконана, там нічого термінового немає. Прикипаю поглядом до чоловіка поруч і перепитую:

— Максиме Владиславовичу, може, поясните?

Няня для сина мільйонера

Тихої ночі!

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Оксана Морус
20.10.2025, 07:05:59

І не лиш Кірі цікаво як лист опинився тут.

Інші блоги
Чи гуманно труїти ненависного чоловіка?
Певно всі погодяться з тим, що труїти когось - це справа... дуже погана. Але історія подружнього життя Амелії змушує зменшити рівень гуманності. В нових розділах нарешті відкривається причина появи демониці Цикути. Колишня
А чим надихаєтесь ви?
Вітаю, мої любі! Кожного разу, коли сідаю щось писати, у голові виникає питання. Про що буде історія? Де взяти натхнення? Інколи знаходила у літературі, довгих прогулянках під дощем на набережній, особливо в грозу, чи
Дзеркальне число.
Всім привітики! ☺️❤️ Я до вас буквально на хвилинку — похвалитися дуже класним числом переглядів ❤️ Здається, ще зовсім недавно я раділа своїй першій тисячі, а сьогодні вже дев’ять. Та ще й таке гарне, дзеркальне
Це прекрасна рецензія
Я просто в захваті! Ірина Саха зробила рецензію на мою книгу "Громовиця в Порцеляновій Чашці" й так, як вона відчула, описала та розповіла про книгу — мурахи! Я наче знову перечитала. Я обожнюю погляди на історії
Мої думки
Зрозуміла, що не можу більше писати. Нема сенсу це робити. Серйозно. Справа не в кількості прочитань чи вподобайок. Я просто не можу. Здаюся. Просто здаюся.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше