Сьогодні цілий день в нас лиє дощ, і я згадала про свою історію в східному вайбі; гарячу і сповнену небезпеки, пригод і магії, і також кохання бо куди ж без нього? І це " Кров  джина". Тож ласкаво прошу до спекотного сходу. 

https://booknet.ua/book/krov-dzhina-b438347

Хлопців провели довгим коридором, повз інші кімнати, де шепотілися раби, та сторожко ходили купці. Потім двері, вишукано різьблені й темні, як ніч у пустелі, розчинилися перед ними.

Великий зал був затінений важкими килимами, свічки не палали, тільки смолоскипи кидали мідне світло на мармурову підлогу. А посеред зали, на підвищенні, сидів він.Великий чоловік із шрамом поперек обличчя, вдягнений у чорний халат із золотим вишиттям. Його очі були темні, мов нічна безодня, і в них відсутність жалю. Біля нього стояли шість охоронців, усі з кривими клинками при боці. За його спиною - слуги й гончі на коротких ланцюгах.

- Ось вони, мій повелителю, - промовив Алім, вклоняючись. - Як і домовлялися. Обоє живі, гарні й цілі. Один - принц півночі, другий - створіння із лісів. Ціна, як ми узгодили...