S.T.I.K.S. Знахар - розділ 2

Пробираючись серед гаражів у дивно притихлому місті, герой бачить дівчину, яка тікає від наркоманів. Та варто їм наблизитись, як він розуміє: ніякі це не наркомани. У чорних очах без зіниць немає нічого людського.

Миттєво прийнявши рішення, я відкинув цеглину і схопив дівчину, яка підбігала, за руку.

- Біжимо!

Дівчина продовжувала верещати.

- Та не волай ти! - гаркнув я на неї. - Бережи дихання!

Мало хто іще може примчати на такий вереск. Вона слухняно замовкла, і ми понеслися.

Вже підбігли до школи, аж тут я зметикував, що сьогодні вихідний і немає уроків. Ось чому у дворі порожньо. Тепер би знайти укриття, бо дивні психи не відставали. З переможним бурчанням вони мчали за нами.

Паркан їх затримає, але ненадовго. Ми повернули за ріг. Куди далі?

Я побачив на стіні пожежну драбину.

- Давай нагору, - підсадивши дівчину на плечі, я випростався.

Сходи починаються на висоті в півтори людських зрости, тож їй нескладно буде дотягнутися до сходинок.

- Вгору, швидко!

Вона, як мавпа, полізла нагору. Тепер була моя черга. Я згадав трюки з бойовиків, де герой по стіні збігає на стелю. Щось подібне вийшло і в мене, щоправда, незграбно і з третьої спроби, але вдалося схопитися за другу сходинку. Подальше було справою техніки.

На той час дівчина дісталася вже третього поверху і зупинилася, як зачарована, дивлячись униз.

- Вгору, не зупиняйся! - вигукнув я, піднімаючись слідом за нею.

Присівши за парапетом, ми переводили дух.

S.T.I.K.S. Знахар - історія про тих, хто спромігся вижити у світі, який складається з уламків інших світів, і в якому хазяйнують перероджені монстри.