Вітаю, любі!!!

Історію Каміли, оновлено!

✨✨✨

— А ти матимеш стосунки на стороні? — питаю просто в лоб.

— Тебе це хай не обходить.

Я аж присвиснула від такої зухвалої і навіть зневажливої відповіді. Аж водій оглянувся. Але мені байдуже, у півтону ставлю свого чоловіка перед фактом:

— Тоді, солоденький, не чекай, що я одягну хустку і носитиму обручку, вдаючи вірну дружину, — у мені кипить лють, і я мовчати не збираюся. Бо з таким, як цей Максим, свої кордони потрібно відстоювати одразу. — У мене є фізіологічні потреби, і я їх задовольнятиму. А де і як — тебе це теж хай не хвилює. Про чутки я подбаю, тож не переживай. Тобі не варто... А то вже й так не юний — ще дивись, і сивина з’явиться...

Видавлюю фальшиву посмішку і, дивлячись в очі чоловіка, який, здається, позеленів від моєї заяви, з іронією кидаю:

— Рада, що ми розуміємо одне одного з пів слова.

Переводжу погляд у вікно. Напевно, мій чоловічок багато чого хотів мені сказати, але присутність тут водія не дала йому цього зробити.

Попри вдавану впевненість, моє тіло не відпускає тремор. Я втрапила в солідну халепу. Тепер розумію, що даремно відмовилася від зустрічі зі своїм нареченим перед весіллям. А тепер пізно. Тепер він вважає, що він пуп землі і йому все можна. Хоча не на ту натрапив. З дитинства ненавиджу, коли на мене тиснуть, тому боюся, що цей чоловік швидше подасть на розлучення, ніж одружився зі мною. Тут хоч би тиждень витримав — було б добре.

Про себе хмикаю. Тепер зрозуміло, хто така Сніжана, і чому називає його Максіком... Але не зрозуміло інше — навіщо він притяг її на наше весілля, навіть якщо наш шлюб фіктивний?!

Книга тут...

Приємного читання!