Фотосесія Каміли та розмова Кіри з Дем'яном!

Мирної ночі!

Одразу оновлення двох книг.

НЯНЯ ДЛЯ СИНА МІЛЬЙОНЕРА 

✨✨✨

Я прокинулася від того, що мене хтось торкнувся. Сонно кліпаю й одразу сідаю на ліжку. У світлі нічної лампи поруч бачу Буйного.

— Вибачте, я заснула, — винувато кидаю та встаю з ліжка. — Я вже йду до Артема.

Встигаю зробити лише крок, як раптом чоловік перегороджує мені дорогу. Спантеличено зиркаю на нього, і моє хвилювання миттєво зростає.

— Кіро, Артемко спить. Я прийшов попрощатися з вами. — Він зиркає на дорогущий годинник на руці, а тоді прикипає поглядом до мене. — У мене є ще пів години. Ходімо вниз, поговоримо.

Я дещо заскочена таким проханням, але відмовитися не можу. Все ж Дем’ян — батько малого і їде на тиждень, а це, як-не-як, не один день. Можливо, він має мені сказати щось важливе. Хоча ця розмова мене солідно напружує, бо я і без того шалено хвилююся.

Книга тут...

ПАРТНЕР МОГО БАТЬКА 

♥️♥️♥️

— Каміло, невже так важко просто посміхнутися?

— Важко, коли тебе нудить, — відмахуюся.

— Від чого тебе нудить? — переходить на крик він.

— Від тебе...

Лише виплюнувши це, я зрозуміла, що сказала ці слова вголос. Великими очима дивлюся на свого чоловіка. Схоже, він шокований, бо точно не чекав на щось схоже від мене. Зітхнувши, розвертаюся, аби піти, та він ловить мене за руку і змушує зупинитися. Я здивована, адже він торкається мене м’яко, без агресії. Розгублено заглядаю в його очі.

— Серденько, ну досить вередувати. Просто декілька посмішок на камеру...

Обережно забираю свою руку з гарячої руки чоловіка і, відступивши, обіймаю себе руками.

— І не проси. Я не вдаватиму щасливу наречену і не гратиму на публіку, я не акторка. Тож не муч ані мене, ані фотографа.

— Каміло, всього одне фото?! — уже просить мене чоловік.

Я лиш не погоджуючись киваю головою та, обернувшись, йду на вихід із парку.

Продовження тут...

Тиші та спокою, мої сонечка!