Шторм у його очах: подяки і маленький спойлер

Дякую вам, мої підписники!

А також вам, читачі, хто ще не підписався на мене. Але ви ж підтримаєте мене і підпишетеся?
 

Щоб не пропускати новини та оновлення, переходьте сюди :)

До речі, я оновила обкладинку! Як вам цей варіант? Мені здається, вона краща і яскравіша!

Хто ще не долучився до Шторму, ласкаво прошу! Нове оновлення вже зовсім-зовсім скоро. 

А поки додаю маленький фрагмент:

На другому поверсі Анна знайшла кабінет, очевидно, Марко чи його батька. Важкий дубовий стіл, шкіряні крісла, полиці з книгами. На стінах висіли фотографії — чоловіки в дорогих костюмах, урочисті банкети, родинні зустрічі.

Одна фотографія привернула її увагу. Молодший Марко, років п'ятнадцяти, стояв поряд з літнім чоловіком — очевидно, дідусем — біля яхти. Обоє посміхалися, але в очах хлопчика була якась настороженість, немов він уже тоді знав, яка доля на нього чекає.

Анна торкнулася рамки, відчуваючи дивне співчуття до дитини на фото. Коли Марко зрозумів, частиною якого світу йому доведеться стати?

Раптом її погляд впав на дивну річ — одна з книжкових полиць здавалася трохи нерівною. Підійшовши ближче, вона помітила, що кілька книг виділялись більше за інших так, наче їм не вистачає місця, аби стати в свій ряд.

Торкнувшись корінця однієї з них, Анна відчула не папір чи картон, а пластик на дотик, і зрозуміла, що вона не справжня — просто макет. А коли натиснула на неї сильніше, почула тихе клацання.

Частина полиці повернулася, відкривши вузький прохід…

Що ж це за таємне місце? І куди воно приведе нашу Анну…