Доброго вечора любі, з завтрашнього дня я до вас повертаюся з новими силами, та новою придуманою исторією про кохання, обман, зраду, кохання в соц мережах та біль, нові знайомства, та як вплинули ці знайомства на життя. Ця історія буде на реальних подіях із життя, але герої будуть під вигаданими іменами.

І зараз я просто не розумію одного, як я можу так вигадувати різні історію, більшість із них тільки в планах, в інші навіть не закінчені(

Я одна така? Якщо ні, то порадьте як з цим справитися, і що потрібно робити в таких випадках?

А тепер про челенжд в якому я сьогодні беру участь від Асі Рей
31 один день жахів до Хеллоуїну. В моєму випадку це буде тільки одне невеличке оповідання, можливо колись із нього зроблю цілу історію, але не зараз. Та й неназвалаби я його моторошним..

"Сторінка долі"

Ніч на Хелловін завжди здавалася Марі дивною. Місто затихало, а тіні за вікнами ставали живими. Ліхтарі моргали, наче намагаючись попередити, що не кожне світло — спасіння. Вона сиділа в старому будинку на околиці, де колись мешкала її бабуся. У руках — пошарпаний щоденник, знайдений у старій скрині. Сторінки були пожовклі, але почерк — дивно знайомий.

«Я зрозуміла — не треба метушитися. У горі плакати, у щасті радіти… У книзі доль є моя сторінка. Якщо судилося чомусь статися — цього, на жаль, не минути…»

Марі завмерла. Почерк був її власний. Вона не пам’ятала, щоб писала це. Але сторінка була не нова — папір злегка тремтів, як жива плоть. Вітер за вікном зітхнув, і дім відповів скрипом, наче старий звір. Годинник на стіні зупинився рівно опівночі. Тоді з темряви коридору пролунали кроки. Повільні, впевнені…

Вона знала, що вдома сама. Але звук наближався. Марі підвелась, стискаючи свічку. Полум’я хиталося, кидаючи на стіни тіні, що нагадували людські обличчя. На підлозі перед нею лежала відкрита книга — та сама, що вона тримала хвилину тому. Але тепер сторінок було більше. Остання — свіжа, біла, з її ім’ям угорі. Внизу з’явився новий рядок, чорнило поступово з'являлося просто на її очах:

«Сьогодні вона зрозуміла істину… і доля прийшла за своєю сторінкою.»

Коли полум’я згасло, тиша була густою, як дим. Наступного ранку сусіди знайшли лише порожній будинок і старий щоденник, який знову відкрився на тому самому місці. На останній сторінці хтось ледь помітно вписав:

«У книзі доль є моя сторінка…»

#челендж31одинденьжахів

Тож приєднуйтеся і ви до цього чудового та цікавого челенжджу ❤️

Цікаво побачити і ващґші історії)