Напевне кожен автор вкладає частину себе у своїх героїв. Якусь рису характеру, емоцію, звичку, реакцію, спогад. Інколи навіть ситуацію. Я деколи навіть прошу дозволу використовувати цитати знайомих, які мені ну дуже імпонують.
Так було і з Софією. Починаючи від імені, що я люблю, закінчуючи характером який хотілось би мати. Сильна, впевнена з гордо піднятою головою. Не боїться робити помилки і не боїться брати за них відповідальність. Живе так, щоб не жаліти ні про що в майбутньому. Кричить, коли інші мовчать і мовчить, коли усі інші кричать. Чим не героїня?
Вона складна, стервозна, гордовита. Вона та хто допомагає мені більше вірити у себе. Що у ній від мене? Бажання жити. Незважаючи ні на що. Як би життя не пробувало ставити їй палки у колеса, ламати та кидати на дно — вона не здавалась. Певне саме цю рису характеру я вклала у неї, адже і мене ця воля рятувала безліч разів.
Тому Софія — це моя дитина, моя подруга, моя героїня. Вона та, ким я є, ким хочу бути і ким можу стати.
А як у вас із вашими героями?)
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСкоріше за все — вона бере ваші риси характеру. Зараз виправляю першу частину циклу й за одне перечитую та помічаю, що багато є того, про що сам постійно думаю й намагаюсь, підсвідомо донести свою думку. Хоча — кожному своє, але ж так цікаво, коли хтось читає наші історії та (не кожний, але є такі) думає: ''бляха, а цей текст, щось знає про мене'' =)
Сергіель Краель, Так) Кожен наш герой в той чи іншій мірі — це шматочки нас самих) Це дійсно цікаво, коли перечитуєш свою творчість і відчуваєш схожість
Обов'язково щось від себе. Вони, певною мірою є нашим відображенням.
Ромул Шерідан, Згодна з Вами, хоча б якоюсь крихтою від нас, 100% вони наділені)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати