"Поки він стояв та дивився на мене" ❤️

Хочу поділитися з вами милим моментом із нового розділу. Можливо, когось зацікавить, і він приєднається до прочитань. Рада кожному❤️

P.s. а ще я хочу більше розібратися з функціями букнету, аби мої книги та блоги ставали цікавішими. Головне знайти час на це все♡

— Бляха, — сердито видихнула, заспокоюючись, — де я поділа цей клятий олівець?

Звивалася в пошуку сірого олівця, але він наче крізь землю провалився.

— Він був моїм улюбленим!

Фиркнувши, я направилася до дверей, аби набрали собі стакан води та заспокоїти вогонь всередині себе. Я люблю займати мистецтвом, і дуже люблю, коли все йде рівно. А не зникає на рівному місці!

— Ти чомусь зла. В тебе все добре? — Поцікавився, витираючи рушником руки від води.

— Все прекрасно. Просто... — Втомлено видихнула. — Просто важкий день, і натхнення немає. А ще й загубила свій улюблений олівець!

На обличчі Раймонда з'явилася скупа усмішка. Він став наближатися, зменшуючи між нами відстань. Мої очі збільшилися, коли він став майже впритул до мене. В горлі пересохло, тому я важко ковтнула.

Він був такий високий... І коли стояв ось так, надто близько... здавався ще вищим.

Його рука підійнялася, і я прослідкувала за нею. Але знову повернулася до його очей. Раптом мені стало надто легко позаду, і я відчула, як моє волосся розпалося.

— Цей? — Простягнув олівець між нами та щиро посміхнувся.

— Ой! — Скрикнула та прикрила рота вільною рукою. — Точно! Я ж заколола ним волосся... Дякую.

Забрала з його пальців олівчик та стала оглядати. Крутила олівчик в пальцях, задумавшись, поки він стояв та дивився на мене.