— Я зібрала речі. Дещо тобі доведеться докупити там на місці, але на перший час вистачить, — ледь стримуючи сміх, Арта показує мені невеликий згорток із двома парами штанів із напівпрозорого й майже невагомого матеріалу. Коли я в них ходив, то відчував себе скоріше голим, ніж одягненим. Ми потім з Артою навіть кілька разів використовували їх вдома…

— Ти взяла для мене нормальний одяг? — цікавлюся я недбало.

— Навіщо? — дивується дружина. — Тягнути зайвий вантаж?

— Не тобі ж його тягнути! — вибухаю я. — Хочу хоч іноді відчувати себе чоловіком, а не виставленим напоказ самцем!