Еворани. Діти Лабораторій

Еворани — Штучно створена раса, яка з'явилась внаслідок експерементів Фаарів. 

Зовні вони нагадують невеликих антропоморфних істот, покритих густим м’яким хутром, яке варіюється від попелястого до теплих відтінків коричневого. Їхні риси поєднують інтелект і природну добродушність: великі круглі очі, коротка морда, виразна міміка, здатна передавати широкий спектр емоцій. 

Тіло компактне, гнучке, але витривале. Руки й ноги мають короткі, міцні пальці з невеликими кігтями, пристосованими як до механічної роботи, так і до лазіння.

Протягом сотень років експериментів їхня раса пережила десятки штучно створених криз — від голоду й зміненого клімату до епідемій і соціальних колапсів. Фаари навмисно спостерігали, як їхні створіння реагують на безвихідь, позбавляючи їх ресурсів, води чи навіть сонячного світла. Саме тому Еворани навчилися виживати там, де інші види гинули. Вони розвинули неймовірну адаптивність: їхній метаболізм може змінюватися залежно від середовища, а поведінка — від ситуації.

На ранніх етапах розвитку вони мали власну релігію, засновану на вірі в "Тихий Голос" — нібито духовний розум, який вів їх крізь випробування. Але згодом, дізнавшись, що всі їхні "чудеса" були лише спланованими експериментами, Еворани відкинули будь-які вірування. Відтоді релігія для них стала символом обману, а свобода мислення — найвищою цінністю.

Однією з найзагадковіших рис Еворанів є різна тривалість життя. Все залежить від первинних генетичних модифікацій, закладених Фаарами. Деякі з них живуть понад сотню років, зберігаючи ясність розуму до останнього подиху, тоді як інші старіють уже через десять років.

Їхній геном залишається однією з найбільш заплутаних структур у відомому просторі. Еворани не раз намагалися розшифрувати власну ДНК, але марно: вона складається з безлічі шарів штучних змін і самовідновлюваних фрагментів, які взаємодіють за невідомими принципами. Зрештою вони припинили ці спроби — вважаючи, що розуміння свого походження не варте втрати теперішньої сутності.

Завдяки своїй неймовірній адаптивності Еворани швидко освоїли космос, коли випала така нагода. Вони не боялися нових світів — навпаки, шукали їх. Їхня біологія дозволяла виживати там, де інші раси потребували колоніальних систем підтримки: у розріджених атмосферах, підвищеній радіації чи нестачі тепла. Їхні поселення з’являлися повсюдно — від безповітряних місяців до нижніх шарів газових гігантів.

Але разом із розселенням прийшла й недовіра. Еворани були "занадто штучними". Їхнє існування підривало уявлення про природність життя, і багато рас сприйняли їх як експеримент, що вирвався з-під контролю. У декотрих секторах діяли закони, що дозволяли знищення або примусове дослідження будь-яких особин Еворанів — під приводом "наукової безпеки".

Існували навіть світи, де їх не визнавали живими істотами. Для таких народів Еворани були просто витратним матеріалом, якого можна використати, розібрати або... з’їсти. І хоча більшість цивілізацій офіційно засудили такі практики, темна слава перших століть переслідує їх і досі.

Після втрати нагляду Фаарів Еворани не створили єдиної цивілізації. Вони розсіялись по світах, формуючи безліч незалежних спільнот — настільки різних, що іноді двоє представників цієї ж раси навіть не визнають одне одного "справжніми" Еворанами. Одні стали мандрівниками, що живуть на уламках старих станцій, інші — осілими ремісниками, які перетворили забуті лабораторії на міста.

У кожній колонії — свій лад, свої правила, свої моральні принципи. Десь панує колективізм і взаємна підтримка. Десь : жорсткий прагматизм, а іноді й відверта дикість. Вони не мають центрального уряду, не визнають єдиної влади і навіть не погоджуються, хто з них має "справжню" генетичну форму.

Єдине, що об’єднує всіх Еворанів : пам’ять про спостереження. Вони не забули, що колись були лише експериментом, і тому з підозрою ставляться до будь-яких форм контролю, ієрархії чи обіцянок "вищого порядку". Для них свобода — це не право, а інстинкт.

Через це серед них немає стабільних культурних традицій. Вони не святкують, не моляться, не поклоняються нічому — але іноді створюють щось дивовижне: спільні символи, короткі мови жестів, або коди зображень, зрозумілі тільки тим, хто був поруч. І ці випадкові, тимчасові знаки — єдина нитка, що пов’язує їх між собою.

Еворани — одна з найпоширеніших, але найменш впорядкованих рас Галактики. Вони не мають власної держави, центральної ради чи навіть єдиної мови. Їхні поселення розкидані серед тисяч систем — від закинутих наукових станцій до диких колоній, схованих у поясах астероїдів.

Жоден народ не може точно сказати, скільки їх існує. Більшість Еворанів не реєструються в жодних системах, не визнають жодних влад і живуть там, де інші не витримують навіть тижня. 

Серед них є як відомі інженери та винахідники, так і ті, хто готовий виконувати найчорнішу роботу — без страху, без жалю, без очікування вдячності. Саме тому Еворанів можна зустріти будь-де: у глибинах шахт, на бортах піратських суден, у ремонтних доках мегакорпорацій і навіть серед дипломатичних місій.

Їх об’єднує не культура і не рід, а інстинкт свободи. Еворани не служать системам — вони допомагають тим, хто їх руйнує. Вони не будують імперій — але саме завдяки ним ті тримаються на ходу. І коли черговий світ падає в хаос, серед уламків завжди знайдеться хтось із них — із тими ж круглими очима, в поношеній куртці, з інструментом у руці, готовий полагодити навіть те, що інші вважають безнадійно зламаним.

P.s радий буду бачити вас в своєму телеграмі https://t.me/TheLastEmbers. Новини, розіграші, інтерактиви <3