Незабаром стартує моя нова книга — «Тіні ельфійського двору».

Зізнаюсь чесно, спершу я планувала написати продовження історії «Смарагдової пташки», її четверту частину. І справді намагалася. Але, мабуть, я не з тих авторів, які можуть писати лише тому, що «так потрібно».

Мені важливо творити не за покликом серця, а з примусу. Я обожнюю писати, коли думки самі складаються в нестримний потік, коли рядки ніби диктує муза, а дня й ночі не вистачає, щоб усе встигнути записати. Саме тоді народжуються справжні самоцвіти.

Насправді, ще завершуючи третю частину, я вже жила іншою історією — тією, яку довелось із жалем відкласти в «довгий ящик». А писати те, чого не прагне серце, — важко.

І деякі ідеї з тієї історії все ж проникли сюди — не навмисно, просто самі зазвучали.

Я почала створювати продовження, але історія швидко зажила власним життям і вийшла зовсім не продовженням, а новою, самостійною історією — про ельфійського принца, якому розбили серце. І який тепер намагається навчитися жити далі.

Можливо, хтось дорікне мені непослідовністю, спонтанністю чи навіть несерйозністю. Що ж, маю такі вади. Можу раптово запалитися ідеєю — і так само раптово охолонути.

Але я обіцяю: неодмінно повернуся до «Смарагдової пташки» і закрию всі її сюжетні лінії — можливо, вже у наступній книзі. Це мій власний виклик, і від нього я не відступлю.

А поки що — насолоджуйтеся новою історією: «Тіні ельфійського двору». Яка вже з'явиться за кілька днів на сайті.