Тиждень

Рівно стільки часу залишилося до завершення першої частини трилогії "Земля Гарантів".
2000 прочитань — можливо, для когось смішний результат, але я рада. Щиро дякую кожному читачу, хто підтримував мою книгу в процесі публікації. Особлива подяка Wraithveil — майже половина з усіх коментарів під книгою належить Вам. Чесно кажучи, були миті, коли в мене опускалися руки й хотілося припинити викладати свою творчість, але згадувала про Ваші відгуки й без вагань натискала на ту кнопку Додати текст. Подяка Вам безмежна!❤️

Запрошую до прочитання всіх любителів пригодницького фентезі. Драконів, ельфів, вампірів чи типових перевертнів в "Трибу часу" немає, але я обіцяю, що з гарантами та їхніми помічниками нудно точно не буде.

А поки наші герої відходять від важкої битви, публікую візуалізації останній роздів:

Яра і Ларіон під час зібрання команди принца:

А це Райлін дивиться на них:

Під час вилазки на шпигунську місію:

Битва під пагорбом:

І наостанок маленький спойлер на подій в 34 розділі:

Зрештою, я дійшла до ще однієї думки, але для її підтвердження треба присісти ближче, щоб розгледіти руки мерця. Але не встигла й підійти ближче, коли до мене раптово звернувся командир гвардії:
— Пані, а це випадково не ваш кинджал?
Я повернула погляд убік і побачила його — талісманний кинджал, який мені подарував Ларіон.
Якого дідька? Мене підставили.
— Мій, — тільки й відповіла, щиро не розуміючи, яким чином кинджал пов’язаний із убивством.
Лезо було чистісіньке, а на тілі не видно жодного рівного порізу чи проколу. Принаймні на тих частинах, де я могла зараз бачити. Кинджал просто лишили на підлозі, схоже, для відвернення уваги.

Тут хотіла написати "Приємного читання", але, враховуючи те, що чекає в наступних розділах, краще напишу захопливого та незабутнього! ❤️