Прототип Дена!

Учора вийшов третій розділ книги «Правила його гри». У ньому Ден демонструє свої неймовірні здібності спокусника. Для когось вони можуть здатися перебільшеними, навіть вигаданими. Та насправді ця його здатність — не плід фантазії. Я запозичила її від реальної людини, з якою познайомилася у свій перший рік студентського життя.

Мені тоді було вісімнадцять. Я приїхала до міста, щоб здобути освіту в тому самому навчальному закладі, де вже навчався мій троюрідний старший брат. Як і личить старшому, він узяв мене під своє крило — показував місто, знайомив зі своїми друзями. Саме серед них був юнак, який і став прототипом Дена.

Його звали Андрій. Я ніколи не забуду нашої першої зустрічі.
Високий брюнет з атлетичною статурою, надзвичайно вродливий. Та найбільше вражали його очі — неймовірно блакитні, глибокі, немов притягували до себе. Відірватися від них було неможливо.

Пам’ятаю, тоді брат, усміхаючись, кинув фразу:
— Не дивися цьому чорту в очі.

Я сприйняла це як жарт. Але значення тих слів розкрилося лише через кілька місяців — у нічному клубі, на дні народження нашого спільного друга.

Посеред святкування брат нахилився до мене й тихо прошепотів:
— Дивися. — І ледве помітно кивнув у бік Андрія.

Той щось говорив, посміхався, але його погляд був спрямований убік. Я прослідувала за ним і побачила — серед іншої компанії сиділа вродлива дівчина. Вона намагалася вдавати байдужість, та з кожною секундою її цікавість ставала очевиднішою. І ось — їхні погляди зустрілися.

Андрій ледь помітно посміхнувся, повернувся до нас і сказав, що має відійти. Він спокійно попрямував до виходу. Дівчина провела його поглядом — і за кілька хвилин теж зникла.

Коли Андрій повернувся, поводився так само невимушено, ніби нічого й не сталося. Згодом дівчина теж повернулася до своєї компанії. Вона часто дивилася в його бік — спершу з усмішкою, а потім із тривогою. Та Андрій більше не глянув на неї жодного разу.

Від нього самого я ніколи не чула історій про його стосунки. Лише уривки розмов, плітки спільних знайомих і пильний інтерес дівчат, коли вони дізнавалися, що ми знайомі.

Я, звісно, не знаю, що відбулося тієї ночі за межами клубу. Але спираючись на чутки та власні здогадки, моя уява малює це досить чітко.

Ніколи б не подумала, що те знайомство колись стане мені у пригоді.)))))