Новий розділ)

Уривочок

– Привіт. Я дядя Кріс. Брат… – він переводить погляд на мене, явно намагаючись вирішити, як правильно подати інформацію, і знову дивиться на неї. – Брат Давида.

Соломійка з усією серйозністю тисне йому руку, кивнувши, наче доросла бізнесвумен на переговорах.

– Привіт, дядя Криса. Я голодна.

Очі Кріса розширюються так, від того як вона щойно назвала його. Я мало не падаю від сміху, але вчасно прикриваю рот долонею, щоб не видати ані звуку.

Кріс стоїть розгублений, а маленька безжальна істота з моєї крові вже офіційно охрестила його «дядя Криса».

І саме в цей момент двері номера відчиняються, заходять Давид з Марком. Соломійка одразу повертає голову й, показуючи пальчиком на Кріса, заявляє:

– Це дядя Криса.

Давид завмирає на півкроці, повільно переводить погляд із неї на брата, й я бачу, як його губи смикаються. Він намагається триматися серйозно, але врешті не витримує:

– Дядя Криса? – перепитує він, прикушуючи нижню губу, аби не розреготатися прямо тут.

Марк лише хмикає, відвертається до стіни й робить вигляд, що його це зовсім не стосується.

А я… я мало не задихаюся від того, щоб не розсміятися вголос.

– Вам смішно? – звертається до нас Кріс, звузивши очі так, ніби вже зараз почне читати нам мораль.

Я відчайдушно кусаю внутрішню сторону щоки, щоб не розреготатися, а Давид стоїть поряд і явно насолоджується моментом.

– Та ні, що ти. – каже він, але голос його тремтить від сміху. – Абсолютно не смішно. Просто… ім’я дуже… оригінально прозвучало.

– Я не «Криса». – поважно заявляє Кріс, звертаючись уже до Соломійки. – Я К-р-і-с. Зрозуміло? Кріс.

Соломійка, все ще стоячи на дивані, нахиляє голову набік, вивчає його уважним поглядом і серйозно киває:

– Добре, дядя Криса.