Вітаю, любі читачі. Ось і продовження "Фенікса")

Спойлер)

http://booknet.ua/reader/fenks-b436126?c=4839587

Іллі посміхнулася і світ навколо ніби заграв іншими барвами. Її синя літня сукня спалахнула в сонячних променях, а темне волосся, заплетене у широку косу й перев’язане бантом, ловило світло й відкидало його м’якими відблисками. Очі, такі ж глибокі, як у брата, сяяли життям, сміхом і теплом, за якими, проте, ховалася тінь — та сама, що й у Тея.

— Їх лякає твоє єство Кам'яного фенікса, — впевнено промовив Скі до Іллі. — Одне з таких, як у твоєї матері. Нижчі істоти чутливіші до впливу вищих. Твоє заклякання, твоє бажання їх не чути й бачити — поширюється на них. Вони завмирають… мов статуї.

Тей кивнув, увірваршись в думки обох:

— З Іллі це трапляється після візитів Аріанни. Треба розвивати єство, не спираючись лише на відчуття, Іллі. Шкода тільки, що на вищих це не діє так, як на нижчих... Щоб деякі потвори теж клякли не в змозі навіть поворухнутися, — промовив Тей без жодної емоції. Потім, полишивши думками Іллі, звернувся вже тільки до Скі: — Те, що ти наказав Матту дозволити їй тренуватися на ньому — добре. Але все ж вона ще слабка. Не може зробити так, щоб мантикора скам’янів бодай на кілька хвилин. Поки що — лише мить.

— Матт-молодший ще юний, та походить із вищих. Він не опирається впливу, тож хай сестричка тренується. Потім надам когось сильнішого з істот.

— Ви знову говорите без мене? — озвалася дівчинка, надувши губи, хоча в її очах блиснув сміх.

— Ваші єства тільки набираються сили, діти, — проговорив Скі, проводячи рукою по голові Іллі. Його дотик не тільки зігрівав, а й зміцнював. Він наче випромінював власну невидиму магію, що робила повітря навколо легшим і теплішим. — А щодо єства Примарного фенікса? Ти тренувалася на служниці?