Світ у якому рослини, вогонь і каміння мають душі, тіла, почуття. Дехто з них харчується водою, дехто не знає свого життя без сонця. А хтось живе окремо, бо знищує своїм вогнем все до чого дотягнеться.
Вугіль був ретельно підготовленим солдатом, шпигуном із чітко заявленою місією, поки не попав на землі рослинних. Доки не зустрів того, кого йому було наказано вбити.
Хитро задумана спокуса, аби дістати з принца Аденіума всю необхідну інформацію, обернулася дещо іншим. Спочатку фліртом, потім спостереженням, а далі розумінням, що все те, чому вчили вогняні - лиш частина невідворотного балансу їх світу, в якому одні мають померти, аби інші жили.
Змінилася ціль, змінився погляд на самого себе.
Це історія про кохання і пристрасть, які пробудилися там, де їх ніхто не очікував.
В творі наявні доволі відверті евфемізми та метафори.
Твір вже повністю опублікований.
Читати "Вогонь Аденіума"
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПідтримала підпискою)))
Цікавий опис і вжиті слова — "вугіль", "доки" — наче з діалекту. Додаю до бібліотеки)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати