Я зовсім не вмію писати блоги щодня.
Мені потрібен настрій і натхнення, щоб сісти й поділитися з вами чимось від душі.
Я не вмію бути короткою — легше написати чотири тисячі слів, ніж кілька рядків для блогу 

Для мене соцмережі — це не просто пости, а спосіб відкриватися вам. Бо навіть створена картинка, навіть кілька слів — це теж частинка мене, частинка письменника.
І так, я трошки ліньтяйка 

Але сьогодні я маю настрій ❤️

Тож хочу нагадати вам про свої історії:

❤️ "Відродження острова" — нова версія книги, щодня виходять нові глави.

❤️ "Там, де сходить сонце" — історія Астрід, оновлення з’являються через день.

Дякую, що читаєте, підтримуєте й залишаєте коментарі.
Це справді важливо для мене. Бо іноді бувають миті, коли хочеться просто все видалити й зникнути. Але саме ваші слова повертають мені віру й натхнення писати далі.

А ще я геть забула познайомити вас з духами Навісу

Навії

Навії — душі тіней, провідники між світами, берегині переходу

Нічниці

Духи ночі, народжені з людських страхів, невимовлених слів і забутих голосів. Вони приходять до тих хто відчуває сильні емоці у снах. Інколи прикидаються знайомими жінками і у снах викликають емоції у чоловіків якими харчуються.

Вій

Дух із глибин Навісу, втілення правди, яку неможливо витримати. Його погляд відкриває приховане та руйнує життя тих, хто зустрічає його очі. Його поява сигналізує про порушення межі між світами або наближення незворотних змін. У легендах кажуть, що Вій може стати провідником душ до Навісу або немилосердним свідком правди, яку люди намагаються приховати.

З любов’ю до історій ❤️
Серена Давидова