Вітаю!

Оновлення вже на Букнет!

✨✨✨

— Камі, не роби дурниць, — просить мене Ірен. — Як ти з ним жити будеш? Він же старий пень, а ти он — молода, красива?..

— Ірен, припини! — гримаю я. Нерви і так не на місці, то ще й подруга вирішила подіставати. — Досить мене лікувати. Поїхали краще обирати сукню. Це куди краще, ніж молоти дурниці. Он уже весь світ у курсі, що у мене весілля, а ще нічого не готово.

— Каміло, не сердься, — ловить мене за руку Віка. — Але все ж, що трапилося між тобою і Кирилом? Все ж добре було? Чи, може, ні? — в її словах та погляді щире хвилювання.

— Може, ні, — видихаю я та здавлено додаю: — Це добре — лише здавалося. Це була ілюзія щастя. На жаль... І вона вичерпала себе.

— Але...

Хоче щось заперечити Ірен, та я перебиваю її:

— Дівчатонька, любі! Я дуже ціную нашу дружбу, ваші хвилювання, для мене це дуже цінно та важливо, але прошу — не потрібно допитів зараз. Я не готова про це говорити, — пильно дивлюся на подругу та обіцяю: — Я все вам розповім, але трохи згодом.

— Аби пізно не було, — бурчить білявка.

— Не буде, — для так годиться кидаю й прошу: — А зараз поїхали обирати мені сукню та все для весілля. Бо я повинна бути най-най-найкрасивішою у світі нареченою.

— Каміло, я боюся за тебе, — заклопотано зізнається білявка.

Я лише зітхаю і прошу:

— Дівчата, не потрібно зараз нити та зупиняти мене, будь ласка! Мені дуже, дуже ваша підтримка та допомога потрібна... — на мить замовкаю та, нервово зволоживши вуста, додаю: — Але якщо ви не маєте бажання мені допомагати, я все зрозумію.

книга тут...

Приємних емоцій від читання!