Софія створювала копію не як підробку, а як ритуал. Старі пігменти, дерево з бельгійських складів, ґрунт за давніми рецептами, фарби, замішані вручну, — кожна деталь була частиною її алхімії. Вона прагнула не лише відтворити полотно, а й увійти в руку забутого майстра, відчути його подих у мазках. Копія почала «старіти» майже сама, а Софія випробувала її, надіславши фрагмент до Парижа. Чи зможе навіть досвідчений експерт відрізнити справжнє від ілюзії?