Фінішна пряма

Історія Пака й Ади з Купи собі професора виходить на фінішну пряму. Мені важко завершувати цю історію, бо герої мені дуже подобаються. І я бачу, що багатьом читачам вони також припали до душі. Тому я вирішила остаточно з ними не прощатися.)))
Ні, я не писатиму ще одну книжку про них.))) Я напишу книгу в тому ж жанрі, але вже про когось іншого — про того, хто тісно пов’язаний із Паком та Адою. Як думаєте, хто це може бути?))
А поки ви думаєте — ловіть шматочок спойлера до сьогоднішнього розділу.)))

— Ти не спиш? — почувся турботливий голос Пака.

«Наче я могла заснути, знаючи, що він тут, поруч», — іронічно подумала Ада.

— Ні, — тихо відповіла вона.

— Тоді пішли на кухню. Я все приготував.

Ада підняла на нього очі. Він стояв у чорному светрі та світлих джинсах, з ідеальною зачіскою, наче щойно вийшов із рекламного буклета, а не з її кухні. І ця м’яка усмішка на його обличчі… Вона відчула, як у грудях розливається тепло, змішане з нетерплячістю: «Що ж принесе мені цей вечір?»

Чомусь мій ШІ вперто відмовляється прибрати руку Пака з талії Ади — і це вже не вперше.)))