План: уривок, картинка і кілька слів від автора ♥

Уривок книги «Запах»     :

  "Хлопчик раптом завмер. Йому здалося, що він почув чийсь тоненький юний голос. Погляд зупинився на безмежному полі, яке тяглося аж до самого лісу, за яким виднілися далекі дахи села. З цікавістю дитина ступила крок вперед, але в ту ж мить почула мамин голос:

— Не можна, Ітане, — м’яко мовила жінка, витягуючи з кошика біле простирадло.

  Почувши це, маленькі ноги швидко затупотіли до неї. Жінка розпрямила руками тканину й закинула її на мотузку, протягнуту від дерева до дерева. Білизна повільно ворухнулася на вітрі і затанцювала у світлі сонця, огорнена м’яким теплом погоди.

— Ну чому, мамо? — запитав хлопчик, визираючи з-за краю простирадла.

  Його обличчя було майже віддзеркаленням материного: така ж світла шкіра, ніжний вигин тендітних губ, прямий маленький носик і великі очі, що світилися непідробною щирістю. Маленькі долоньки торкнулися тканини, й на білій поверхні відразу залишилися темні відбитки, що контрастували з бездоганною чистотою полотна.

— Синку, ти ж усе мені вимастиш, — засміялася жінка, обережно забираючи простирадло з його рук. Хлопчик одразу ж притулився до маминої спідниці, обійняв стрункі ноги й уперся щокою, дивлячись на неї знизу вгору очима, сповненими дитячої наполегливості.

— Ну чому, чому!? — пробурмотів він з ледь помітною образою в голосі. — Чому я не можу гратися з іншими дітьми!?

— Ми вже говорили про це, Ітане, — спокійно відповіла жінка, розвішуючи наступну наволочку на мотузці.

  Хлопчик тим часом знову терся обличчям об її спідницю, повторюючи нескінченну кількість разів одне єдине слово: «Чому?»

— Люди бояться таких, як ми, — нарешті тихо й задумливо промовила вона — А ще ти можеш ненароком когось поранити.

— Я буду дуже-дуже обережним, мамо, — благально мовив хлопчик, піднімаючи на неї великі очі.

— Я знаю, сонечко, — ніжно усміхнулася жінка й лагідно провела долонею по його світлому, м’якому волоссю."

  Що ж, початок глави у нас одразу починається з минулого — і не абиякого. Якщо добряче придивитися до умов, у яких жив Ітан, можна замислитися: а куди ж усе поділося? Звідки з’явилися шрами? Де його батьки? Чому з такої щирої дитини він став настільки замкнутим?

  Чи не так?

  Я залишу вас із цими роздумами, але обіцяю: світ ширший, ніж може здаватися на перший погляд.

(P.S. Так, я нічна птаха, викладаю усе вночі, хє-хє)