Автори! Чи робите ви якесь міні свято після завершення написання книги? Можливо, купуєте улюблений смаколик чи просто проводите по-звичайному день? Або ж як плануєте запам'ятати цей день, якщо ще не закінчили?
Я ще не дійшла до цього дня, та можу пригадати, що на річницю написання одного рукопису роздруковувала цитати звідти та складала деякі улюблені під чохол телефону, хе-хе :')
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОй, це дуже цікаве питання!) Зазвичай закриваю документ із відчуттям світлого фіналу, відкриваю пляшку шампанського і просто сиджу перед ноутом) Згадую, скільки годин просиділа над текстом, і змушую себе не думати про редактуру) просто ловлю момент і трішки сумую за героями)
Я в таких випадках зазвичай відрізаю шматочок хліба і, ставши обличчям до портрету Патона, я кажу: "Хай триває тривання, щоб пішло не навмання!"
Дуже гарно їдея святкування, але я нічого подібного не робила.
Цікаве питання!
Для мене завершення рукопису — це в першу чергу величезне полегшення і емоційний видих. Зазвичай я просто дозволяю собі спати довше, ніж планувала, і не думати про сюжет мінімум добу.
Але для запам'ятовування, особливо коли робота над книгою була довгою та виснажливою, я маю кілька "ритуалів":
"Смаколик за фінал": Завжди купую щось, чого не дозволяла собі під час роботи (наприклад, дорогий імпортний шоколад або улюблену каву в улюбленій кав'ярні). Це ніби нагородження внутрішньої дитини.
Ася Рей, Ох, сон — справді важливо. А смаколики — чудово. Це наче дрібничка, але дуже приємна :)
Чесно кажучи, написання першої книги вийшло доволі цікавим у мене.
Я просто писав, і писав, і писав... Поки не зрозумів що якось дуже великий об'єм виходить для однієї книги, тому просто поділив її на дві з деякими правками, отак і вийшло дві книги одразу )))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати