Його ім’я пасувало йому. Лисячий погляд з-під довгих темних вій, хитра усмішка — все це разом із веселим характером та доброю вдачею робило його несхожим на інших, притягувало людей.

Як і решта дітей із заможних родин, у Луки була холопка-годувальниця. Хлопець вважав її своєю другою матір’ю, а її сина Василька — старшим братом. Вони росли та виховувалися разом, не зважаючи на хворобливість останнього. При народженні той одержав травму, через що ціле життя шкутильгав.

Через деякий час трапилася нагода, коли Лука був удома, відвести коней до водопою. Чи то молодеча безпечність, чи бажання показати себе, та Василько раптом заявив, що обжене Луку на коні. Той, у свою чергу, заради забави запропонував побитися об заклад, мовляв, якщо Василько й справді здобуде перемогу, то молодий господар візьме його з собою у похід. Якщо ж виграє Лука, то Василько ожениться на глухій кухарці Маринці.

ЧИТАЙТЕ ПРОДОВЖЕННЯ "ЗАГУБЛЕНІ У ВІЧНОСТІ" НА МОЇЙ СТОРІНЦІ

ТАКОЖ ЗАПРОШУЮ ДОЄДНАТИСЯ ДО ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛУ ДЛЯ ОБГОВОРЕНЬ СЮЖЕТУ ТА ПЕРЕГЛЯДУ ЕПІЧНИХ ФЕЙЛІВ ВІД ШІ