(Або: як не вмерти під власним курсором на 47-му перегляді глави)
Редагування — це як пекло, тільки з граматикою.
Спершу заходиш туди з благородною метою: «трошки підчищу стиль, щоб текст засяяв».
Потім — «а чого б не переписати сцену з дитинства героя повністю, а то мало травми».
І от уже п’ятий місяць ти сидиш на першому розділі, а текст починає пахнути гниллю й втомленими нервами.
Як вижити? Як не почати ненавидіти те, що ще вчора називала “моя гордість”?
Ось мій особистий мануал. Перевірений на собі. І на купі порваних чернеток.
1. Редагування ≠ безкінечне правлення під страхом провалу.
Ти ніколи не зробиш текст “ідеальним”. Бо ідеального не існує. Навіть у геніальних рманах є речення, які хочеться викреслити. Редагуй до моменту, коли текст каже “стоп”, а не до моменту, коли ти згортаєшся в клубочок і шепочеш “я — лайно”.
2. Виділи три раунди. НЕ більше.
- Перший — структура і сенс. Викидаєш зайве, нещадно. Ріжеш. Плачеш. Продовжуєш.
- Другий — стиль. Тут вже метафорки, ритм, голос героя.
- Третій — мовні дрібниці. Останній штрих. Якщо почнеш знову міняти сцени — відійди від комп’ютера. Це рецидив.
3. Не редагуй одразу після написання.
Твій мозок ще п’яний від власної геніальності або ж згорілий після нічного куражу.
Відлежись. Як м’ясо. Як злість. Як бажання написати "очі, що виблискували болем". Пройде — тоді редагуй.
4. Якщо хочеш все видалити — НЕ редагуй. Вийди. Подихай. Пожалій себе. І тільки потім вирішуй.
Бо оте бажання "спалити весь текст нахрін" — це не об’єктивність. Це вигоріле его, яке хоче драми. Не давай йому бензину.
5. Якщо ти редагуєш вже десятий раз і текст стає тільки гіршим — ЗУПИНИСЬ.
Серйозно. Ти не покращуєш, ти стерилізуєш.
А стерильні тексти — це ті, що не лишають нічого. Навіть подряпини. А читач має читати й думати: “ох, це боляче, але красиво”, а не “це чисто, але нудно”.
6. І найголовніше: пиши нове. Завжди.
Бо якщо ти тільки редагуєш — ти не ростеш. Ти крутишся на одному місці. А кожен новий текст — це рівень, на якому ти бачиш попередній і кажеш: «О, тепер я можу краще». А не: «Давайте я ще раз перепишу сцену, бо мені здається, що той діалог не звучить».
P.S.
Твій текст не має бути ідеальним.
Він має бути живим.
А живе — завжди трошки криваве, трошки хрипле, трошки недолуге. Але справжнє.
І якщо ти вже його ненавидиш — це знак, що треба відпустити. І йти далі. Бо нова історія чекає. А ця — уже сформована. Дай їй бути. Не затягуй петлю.
А в моєму телеграм-каналі ти знайдеш гайд-помічник "Твоя перша книга без нервового зриву"
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОй, як мені це знайоме, тому після надцяти вичиток мій текст завжди лишається в стилі "хайтак" є в мене ще один стиль, але за назву забанять )))
Мельська Наталі, )))
Може й так. В мене дві стадії " Боже, це геніально!" і "Який жах!". І в обох я не редагую)) А редагую в процесі... ))
Дієз Алго, Бачите кожному як зручно)
Цікаві поради. Беру до уваги))
Ромул Шерідан, Дякую)
В мене все простіше. Прочитала. Якщо щось не сподобалось - виправила. Якщо знаю, що краще я зараз не зроблю, тоді нічого не чіпаю. Нехай ще якийсь час полежить. Може, місяць. Може, півроку. Власне, про це сьогодні був мій блог. Заходьте!
Ірина Скрипник, Якраз прочитала) орк у вас вийшов надзвичайно милий… якщо так можна казати про орків?
А щодо полежать то у мене один роман так декілька років лежав, бо я ніяк не розуміла з якого боку до нього підійти і разів зо 6 починала писати, а потім видаляла…)
Дивний підхід до редагування і ще більш дивні поради. Якщо у автора каша в голові, я не радила б йому взагалі щось писати, тоді не доведеться виправляти і переписувати.
Єва Ромік, Усі автори різні, як і підходи до письма. Цей блог базується на порадах, які я отримала під час навчання в академії від більш досвідчених письменників. Якщо вам такий метод не близький — цілком можливо, що він виявиться корисним для когось іншого
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати