Спершу я не збиралася писати довгу історію — максимум 50–60 сторінок легкого роману, де акцент робився б на пристрасті та протистоянні головних героїв.
Але одного вечора я сіла за розділ, який мав плавно підвести сюжет до фіналу. І коли поставила останню крапку, зрозуміла, що дала історії нове дихання. Вона раптом засяяла новими фарбами: герої почали вимальовуватися власними історіями, характерами, і тепер саме вони вирішують, як і коли все закінчиться.
І тут я замислилася: здавалося б, що може піти не так? Адже я авторка — я маю повністю контролювати своїх героїв. Але чи справді це так? Бо іноді мені здається, що моя історія — це паралельний всесвіт, у який я зазираю щовечора і просто записую все, що там відбувається.
І знаєте, я чомусь впевнена: я не єдина, хто відчуває, що персонажі самі ведуть сюжет. Зізнавайтесь, у кого теж усе йде зовсім не за планом?
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДобрий день☀️
Є таке) Навіть якщо план чіткий прописуєш, все одне, історія піде жити своїм життям))
Успіху та натхнення Вам ✨❤️
Лекса Т. Кюро, Дякую ,вам також)))
Було дуже часто таке) Коли вже є каркас розділів, я можу додавати деталі, які по ходу написання переростають в сюжет, який сам починає рости органічно далі. Це вже не просто книга, а життя, де справжні люди. Не ідеальні, але щирі. Сильні, але вразливі. Думаю саме тоді, коли вони починають самі розкриватись не тільки в голові, а й в письмі, потрібно давати їм власне дихання✨❤️ Чудових героїв та натхнення вести своїх героїв далі✨❤️
Знаєте, насправді наші історії живуть своїм життям. Те, що ми бачимо у своїх головах, є тим, що ми хочемо винести з цих історій та подати читачу. Насправді ж наші книги можуть жити й розвиватися далі, а от ми не завжди показуємо їх повністю, бо наша мета - написати, а не увійти всередину твору, хоча без цього ми ніяк і не напишемо твір)
У мене також таке буває, навіть з книгою яку пишу зараз це Артефакт Душі, взагалі мало бути переродження героїв другим, у Ардена мало були життя третього сина короля, який не потрібен для трону, він лишній у сім'ї, він мав бути у строгості, та непотрібним, але все пішло іншим руслом. А Еліара, повинна була бути єдиною донькою, де батько строгий, егоїстичний, холодний та видати доньку заміж заради вигоди, так як він бачив в ній тільки вигоду. Але і тут все пішло не за планом. Проте я в захваті з того що вийшло не за планом)))
Лірія Маєр, ❤️❤️❤️
❤️❤️❤️
Торі Елін, ❤️❤️❤️
Іноді бувають повороти, яких не плануєш спочатку)))
Ніка Цвітан, Ага, і вся суть задуму змінюється)
У мене постійно така ситуація ) поки дійдеш до фіналу, то вже потрібно змінювати початок )
Тея Калиновська, Ха-ха розумію))
Різне буває)) Особливо, коли сюжет закрутився іншим чином))
Катерина Винокурова, Саме такі історії я люблю писати найбільше)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати