На все є своя ціна.

Так кажуть.

Та є речі, які не можна купити навіть за всі гроші світу.

Життя. Кохання. Здоров'я.

Коли проживаєш свої перші п'ятдесят, то хочеться, щоб час плив , а не біг.

Коли кожен день читаєш моторошні цифри про загиблих воїнів та цивільних - починаєш цінувати кожну хвилину свого і чужого життя.

Коли кохання здається маривом, здається, що ось воно є і буде вічно, а за мить - все руйнується, і ти нічого не можеш вдіяти.

Коли кожен прожитий день здається дивом, бо ліки недоступні, або вже не доречні, і звичні  речі не під силу.

В книгах я перетворила дорогоцінні камені на насіння квітів, і мені так це сподобалось.

Це настільки мене затягнуло, що я навіть не помітила, що саме квіти стали головними героями мого циклу Сяючі Іриними. Майже всі події пов'язані з ними.

Для одних вони як диво, для інших як непотріб. 

Та все ж зводиться до того, що навіть найдорожчі скарби всіх світів не вартують сліз коханої, не можна відчути щастя лише при наявності купи грошей.

Цикл завершується, та інші магічні історії зростають на полі сяючих іринимів.