І тоді на середину мосту ступила дівчина в чорному. Її силует, тонкий і непорушний, на мить примусив їх завмерти.
Один із головорізів, червонощокий від випивки, підняв кайло й зареготав, ткнувши у неї пальцем:
— Хлопці, та це ж баба!
Сміх урвався, перетворившись на глухий хрип. Його голову вже втискали в камінь. Череп тріснув, розбризкуючи кров і уламки білої кістки.
Ліза розтиснула пальці, підняла з підлоги іржаве кайло й випросталася. Через плече вона глянула на решту. Око дівчини спалахнуло червоним у тьмяному світлі ламп.
— Що, вже не настільки хоробрі? — її голос прозвучав рівно, майже байдуже.
Розбійники ковтнули повітря, сильніше стиснувши зброю в руках. У їхніх очах блукали здогади й тваринний страх.
Запрошую вас до 8-го розділу книги "Оклейн: Платиновий з Ронуру". У центрі уваги — таємнича срібловоса дівчина, чия сила ламає звичне уявлення про страх і хоробрість. Тож вам пощастить, якщо ви не знаходитесь у списку її ворогів...
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМоторошно й нестримно — її поява сама по собі змінює сміх на жах, кожне слово гостре, мов сталь. Не можу дочекатися нашої з нею зустрічі. Але я ще далеко до 8 розділу ))))
Jane Doe, Колись зустрінете. Цікавий персонаж)
Вау! Цей уривок шалено інтригує та буквально змушує затамувати подих. Ліза виглядає неймовірно сильна та невразлива і атмосфера сцени просто захоплює. Дуже цікаво, що буде далі...
Devil, Сьогодні зранку вже почала читати — дуже цікаво!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати