Ну, привіт, військовий табір...

Поки я активно працюю над книгою для конкурсу, у "Трибу часу" відкрито нову локацію. Наступні події розвиватимуться дуже активно. Зустріч з новим/старим знайомим уже опубліковано!

З попутним вітром та одним чвеньком ми встигли прибути до Дрейвіка до заходу сонця. Вузенька дорога привела нас до військового табору, захованого за містом у тіні густого лісу. Він зустрічав численними світло-сірими наметами, розкиданими так безладно, що й без транспорту важко прокласти шлях.
Не менше вражали й самі воїни. Так багато й усі різні. Настільки великої різноманітності кітуків та орнітів я й дорогою у столиці не бачила. Хтось ішов зі зброєю у відомому лиш йому напрямку, хтось рубав дрова, патрав курку, а хтось без діла гомонів, сидячи перед багаттям. Але всі без винятку піднімали голови й завмирали, бачачи двох знаних вершників: Ларіона й Райлін.
З ними була і я. 

І поки не забула... Ось такий вигляд має наша Райлін. Уже здогадалися, хто вона така?