Новий відгук до безстрокового марафону.

Відгук на твір Серени Давидової, "Майбутнє імперії" 116  https://booknet.ua/book/maibutn-mper-b436451

Прочитала в рамках марафону https://booknet.ua/blogs/post/363457 на одному подиху, просто не змогла зупинитися.
Перше, що хочу відзначити: книга читається дуже легко. Вона затягує й однозначно вирізняється на тлі інших у стилі потрапляння. Головна героїня дуже добре зображена: це не просто опис, а розкриття її внутрішнього світу та духу сучасності у противагу історичній епосі. Вона реальна, і це велика заслуга автора.

Сюжет. Для себе я відзначила кілька відсилок. Але це не дублювання, а нове прочитання, і саме це дивовижно. Місцями я згадувала «Моя прекрасна леді». Саме цей момент — що потраплянка в нових умовах життя вчиться, розвивається, а не просто, ніби за помахом чарівної палички, вже все знає і діє по-новому. (Часто зустрічала саме такі варіанти.) Генiальне рішення автора. Франц іноді нагадував своєю поведінкою «Принца і злидаря». Ніби все просто, але водночас на новий лад. Імператор — не просто «принц на білому коні», а насамперед особистість, яка розвивається. І його розвиток також вдало показаний.

Головна героїня не шукала кохання, ба більше — навіть намагалася від нього втекти. Але справжня любов зуміє подолати всі перешкоди. Саме така любов робить із хлопчика чоловіка.

Другорядні персонажі створюють гарний фон: не відволікають увагу на себе, а навпаки — гармонійно доповнюють. Описи ненав’язливі та не перевантажують.

З мінусів, які для мене стали незначними й не заважали насолоджуватися твором, відзначу, мабуть, деякі русизми та граматичні помилки. Найбільша з них — розбіжність у датах: коронація 2 грудня 1184-го і 1852 рік, але думаю, це просто описка. Та я ковтала їх спокійно й ішла далі.

Єдине маленьке зауваження, чи скоріше прохання до автора. Читаючи, я весь час собі нагадувала: «Це фентезійна історія, а отже світ вигаданий». Згадки про реальні річки та місця трохи збивали (Баден-Баден, Дунай…). Я би порадила їх замінити на вигадані назви.

Але якщо авторка хотіла відтворити певну історичну епоху, то тут у мене вже виникло б більше питань. Бо зараз маємо нашарування щонайменше двох культур: англійської та австрійської. Для фентезі це чудово пасує, але якщо брати історичну складову, то тоді трохи ріже. Тобто звертання «міс» і «містер», «леді» — та імена на німецький манер. Шпалери з квітами в англійському стилі. Статуетки — характерні для австрійських будинків. І майже ідеальний опис святкування Різдва в Австрії (усе, крім омели — знову більш англійська традиція). Англійське чаювання й таке інше. Писати історичні романи досить важко саме з таких причин.

Якщо для автора важлива історична правдоподібність, то легка редакція зробить текст ідеальним. Але повторюю: для фентезійного світу все поєднано дуже гармонійно.

Але це сильно не вплинуло на моє враження від твору. Однозначно рекомендую.