Кожна історія про війну має поле бою. Але що набагато важливіше — кожна така історія має фортецю. Місце, куди солдати повертаються, щоб залікувати рани, нагострити зброю і згадати, заради чого вони, власне, борються.
Коли я створювала світ «Відроджених Землею», я знала, що моїм героїням, «Світочам», потрібен не просто притулок. Їм потрібен був дім. Справжній. Бо що може бути страшнішим, ніж бути вигнанкою у власному місті?
Мої жінки — «обдаровані», «торкнуті», «біснуваті», як їх називає імперія. Вони — аномалія, яку треба або вивчити під мікроскопом, або знищити. Вони не можуть просто жити. Вони змушені ховатися. Але де можна сховатися в Києві 1899 року, де кожен твій крок під наглядом, а кожне дивне слово може стати вироком?
Відповідь народилася сама собою: ховатися треба на видноті. Ззовні — це шанована аптека Рудницьких на Подолі. Місце, де пахне травами та спокоєм, де мовчазна і сувора Галина продає ліки проти мігрені дружинам тих самих офіцерів, що полюють на її сестер. Над нею — тихий, пристойний готель «Тиха Гавань», де живуть звичайні постояльці, і де серед них, як тіні, ходять мої дівчата, граючи ролі покоївок і швачок. Це їхня маска. Їхня броня. Але справжнє життя, справжня магія — внизу.
За потаємними дверима, у лабіринті старих підземель, знаходиться їхнє серце. Фортеця. Це не темний, вогкий підвал. Це — цілий світ, збудований руками жінок для жінок.
Уявіть, як ви спускаєтеся сходами, і темрява поступається місцем м'якому, живому світлу світломоху, що пульсує на стінах. Повітря тут пахне землею, озоном від дивовижних механізмів Анни та старими книгами. Це місце, де кожна зона — це частина живого організму:
Вітальня з каміном та бібліотекою — це «пам'ять» і «серце» фортеці, де Олена навчає молодших і зберігає їхню історію.
Майстерня Анни — це «мозок», де народжується їхня унікальна зброя з латуні, шестерень і чистого генія.
Підземний сад Ксенії — це «легені», що годують їх і дають ліки, де проростають дивовижні мутовані рослини, народжені енергією землі.
Тренувальний зал Лідії — це «м'язи», де страх перековується у силу.

Це місце — не просто сховище. Це — живий доказ їхнього існування. Це тихий бунт, що відбувається під важкою ходою імперії. Це майбутнє, що проростає у темряві, поки нагорі панує світ минулого.
Це їхній дім. Їхня фортеця. Їхня маленька, вільна Україна.
Що станеться, коли тихий стукіт сердець у цій фортеці почне бити так голосно, що імперія нагорі відчує тремтіння землі?
Про це — в «Відроджених Землею».

https://booknet.ua/book/vdrodzhen-zemleyu-b442140