Мирної ночі!

Книгу "Няня для сина мільйонера" — оновлено!

Уривок

Зітхнувши, встаю та прислухаюся до тиші в будинку. Мабуть, малий із батьком іще не повернувся, бо інакше він уже був би тут. Йду до валізи, яку я ще не до кінця розібрала. Беру футболку та джинсові шорти й іду приймати душ.

Освіжившись, таки розбираю валізу цілком та покидаю спальню. Вирішую дочекатися малого внизу. Але встигаю зробити кілька кроків, як чую незрозумілий тупіт, а вже за мить у коридорі з’являється Артемко. І з моїм ім’ям на вустах щодуху біжить до мене. Я ж стаю на коліна й із розпростертими руками ловлю малого.

— Я вже повернувся, — шепоче він мені на вухо, своїми колінами впавши мені на ноги й міцно обіймає мене. А тоді заглядає в мої очі й цілком серйозно питає: — Ти ж скучала за мною? Правда скучала?

Посміхаюся і, дивлячись у його допитливі оченята, чесно зізнаюся:

— Дуже скучила, моє сонечко. А знаєш чому?

— Чому? — мружиться малюк.

— Бо без тебе в будинку занадто тихо та нудно...

Очі Артемка враз стають величезними, а далі він заходиться сміхом і обіймає мене.

— То значить, ти без мене знудилася?

— Ага. — Притискаю малого й лише тепер помічаю його батька, який, спершись об колону зі схрещеними на грудях руками, надто пильно дивиться на нас.

Читати тут...

Приємного читання!