Хороші мої, у мене вийшла новинка:

Порушуючи дистанцію

— Ну що, хлопці, — полковник Терехов важко стукає чобітьми по кабінету. — У нас поповнення. Прошу ставитися з повагою. Капітан Волошина Ірина Миколаївна. Моя давня знайома.
Побачивши манірну блондинку, що впливла в кабінет, моя щелепа відвисає.
А ось цього я не очікував.
Спокійним впевненим поглядом зараза ковзає по хлопцям, а коли черга доходить до мене, змінюється в обличчі. Губи складаються в тонку лінію, до щік приливає рум'янець.
— Ну здрастуй, товаришу капітане, — офігіваю від контрасту. Тому що в пам'яті у мене ця стерва зовсім інша: гола, гаряча і дуже чуттєва.
— Руднєв, субординації дотримуйся, — гримить полковник.
Субординації?
Та я б із радістю. Якби вночі ми її не стерли під нуль.

Буду щаслива вас бачити в новій пекельній історії!))