Ліна любила приходити до бабусі восени. У її будинку завжди пахло яблуками, сушеними травами й старими книгами, а у вікнах м’яко гойдався вогонь свічок.

— Ти стала замисленою, — сказала бабуся, наливаючи чай у тонкі порцелянові чашки. — Осінь така пора. Вона завжди повертає те, що треба.

Ліна підняла погляд. — А якщо повертає те, чого ти ще не готова прийняти?

Бабуся ледь усміхнулася. — Готовність — не твоя справа. Це справа часу. Він знає краще.

Її слова відгукнулися в душі Ліни дивним тремтінням, ніби бабуся бачила щось більше, ніж можна було пояснити.

Того ж вечора, коли Ліна сиділа в кав’ярні й горнула в руках свою чашку, двері відчинилися — і зайшов Денис. Він був трохи розгублений, але все ж підійшов до барної стійки. Замовив звичне капучино.

Бариста поставив перед ним чашку з піною — і там, замість звичайного візерунка, з’явився чіткий малюнок: листок клена. Червоний, ніби справжній, такий яскравий, що аж важко було повірити, що то лише кава.

Денис завмер. Цей символ мав для нього значення ще з дитинства, нагадував про старий щоденник, який він колись ховав серед кленового листя.

Він підняв очі — і побачив Ліну. Її чашка теж ще теплілася, і від неї, здавалося, йшов тонкий запах кориці, такий самий, як від таємничого листа.

Вони зустрілися поглядами. Наче в осінньому шурхоті й ароматі кави щось невидиме знову сплело їхні дороги.

— Денис, — Ліна несміливо підняла очі від чашки. — А коли ти працюєш? Ти ж завжди тут, у кав’ярні…

Він усміхнувся, обертаючи чашку в руках, щоб ще раз глянути на малюнок у піні. — Переважно вечорами. А чому питаєш?

Ліна знизала плечима.

— Просто дивно. Здається, ніби ця кав’ярня живе в іншому часі. Заходиш — і вже не помічаєш годинника.

Денис кивнув і нахилився трохи ближче. — А може, так і є. Знаєш, у мене буває відчуття, ніби місце саме підбирає, хто і коли має прийти.

Молодіжна проза: дощ та кав'ярня

Особисто я вдячна Мелені за таку чудову ідею для челенджу. Ця вправа справді допомагає відчути історію. Вона нагадує про те, що творчість не завжди має йти за планом. Інколи найкращі історії народжуються спонтанно.

А тепер я хочу передати естафету і почути, що думаєте ви! Якщо у вас є ідеї, пишіть свій уривок в коментарях. Відмічайте мене, щоб я могла прочитати ваші роботи!♥️♥️♥️♥️