Сьогодні ввечері, гуляючи прекрасною Одесою, я помітила біля готелю в самому серці міста... ДАВИДА з "Життя після"!!! В попередніх блогах можете переглянути його фото - точніше, візуалізації від ШІ.

Мені не вистачило розуму спитати, як його звати, і тим паче попросити зробити його фото для цього блогу :D Ці мудрі думки прийшли до голови, коли я вже їхала маршруткою додому)))) Цікаво, яка би в нього була реакція)))) Але я була неабияк здивована такою зустріччю... Сподіваюся, цей чоловік не такий небезпечний, як мій Давид..)

Оновлення вже чекає на вас. І ось початок:

 

Поки увага Давида переключилася на начальника служби охорони клубу, який підбіг до нього, і він відійшов з ним на пару кроків, я підвелася і судорожно схопила Вовка за зап'ястя і намацала пульс. Слава Богу. Він відкрив очі так різко, що я відсахнулася.

– Не бійся, – промовив Вовк самим губами і на подив жваво перевернувся на живіт і переповз за авто. Я навіть не встигла збагнути, що відбувається, як мене з силою схопили за комір светру і підняли на ноги.

– Ну що, сучко, полежала-подумала? – Давид стояв переді мною і чомусь тряс мене за плечі.