Знижка на вампіра на підборах

Привіт вам. Прода на книгу  — “Твоя солодка правда” на сайті. 

— Чому ти шкодуєш її серце більше за власне? — запитала його, пронизуючи поглядом край сонця, яке пробиралося крізь дерева. Чомусь було так боляче, що хотілося плакати. — Невже немає жодних доказів...? 

— Це вже в минулому, Рей, — почулося на тому кінці. — Я не хочу жити ним. Не хочу знову й знову повертатися до нього. 

— Ти тому й повертаєшся до нього, бо не відпустив його. Вона досі повертається до нього, бо не може відпустити. Ви обидва застрягли в цій клітці і вперто тримаєтесь за грати, замість того щоб зробити крок на зустріч один до одного й нарешті відпустити це. 

Ну і до  “Сонечко для вампіра”. Завтра буде знижка. 

А от самого Блекроуза мій гарний настрій не сильно радував, тому що він повільно опустив ногу на місце, склав свої мускулисті руки на грудях та модельною ходою від стегна попрямував у мій бік. Святі психи! Навіть під ноги не дивився! І ніякі високі підбори його не турбували, на відміну від мене! Я ж то, як вперше на них стала, думала що з переломами валятимусь в лікарні кожен місяць. А цьому хоч би що…от як так? От де справедливість?

— Який я "чоловік"...? — тихо промовив Коул, грізно свердлячи мої очі. Він нарочито підійшов впритул і став по сантиметру нахилятися ще ближче, втискаючи мене у стіну своїм корпусом. — Злий, Віліан. А знаєш, чому?

— Бо уніформа не підійшла? — намагалася розрядити атмосферу, але певно його зачепило за живе, бо навіть куточок його губ не смикнувся.  Натомість Коул торкнувся долонею моєї щоки та змусив здійняти лице вище та слухати.

«Бо одна маленька відьма досі не вірить, що я маю до неї почуття» — почувся чужий  голос у моїй голові, викликаючи дивне тремтіння. Я тонула в його червоних очах та не могла відірвати від них погляду. Здавалося, що він наклав на мене якесь закляття, примушуючи підкорюватись й мовчки дивитися, як його губи торкаються моїх, залишаючи на них гарячий поцілунок. 

Телеграм   ★  ТікТок    ★   Інстаграм  ★    Ютуб