Любі! Запрошую до нової історії!) Буде багато гумору, пристрасті і перевертнів!))))

Контракт з Альфою. Прикинься моїм нареченим!

Анотація:

— Прикинься моїм нареченим! — зірвалося з моїх уст, коли погляди друзів колишнього чоловіка пропікали до кісток.

Він усміхнувся до хижого оскалу:

— Мої послуги дорого коштують. Коліна зітреш, солодка.

Я просто хотіла втекти в похід, перевести подих після розлучення й забути про колишнього, а ще про новий діагноз «безпліддя». Та опинившись у поході з друзями колишнього чоловіка, мені довелося ризикнути й видати власного інструктора за нареченого. Богдан — сильний, небезпечний, магнетичний і клято зухвалий. Він ховав свої таємниці за цим походом, але мене це не турбувало, допоки я не залишилася з ним удвох у одному наметі…

1. Він дуже сильний…

— Та хто ж тебе таку заміж візьме?! Тільки мій Костик і міг! От і кому ти, безплідна, здалася?! — верещала у слухавку колишня свекруха.

А Костик — то вже колишній чоловік мені. І взагалі, з якого дива я все це слухала?

А, точно.

Бабусине виховання не дозволяло. Я ж відмінниця, із золотою медаллю та червоним дипломом.

Так само відмінно мала б вийти заміж, народити дітей, жити щасливо й померти разом зі своїм чоловіком в один день.

Казки не сталося. У двадцять три мені поставили діагноз «безпліддя». Костя обіцяв, що ми візьмемо дитину з дитячого будинку. Виростимо. Виховаємо. Неважливо, що я ще не закінчила університет. Я й сама дуже хотіла дитину. І сім’ю. Скільки себе пам’ятаю — стільки й мріяла про це. Костя теж запевняв, що прагне того самого. І…

Він завів собі коханку, яка завагітніла. Привів її у мою квартиру й попросив, м’яко кажучи, звільнити житло. Або жити разом із ними! У моїй квартирі, між іншим.

Навіть свекруха була на боці колишнього. Мовляв, ви ж хотіли дитину. От Костя й зробив. Для мене ж намагався, а я, дурепа, не подякувала йому за ті «старання».

Тільки я не хочу виховувати дитину утрьох! У моїй квартирі! І ще й чужу — від іншої жінки.

— Ольго Петрівно, я вже казала вам, що…

— Помовч, коли старші говорять! — надривалася вона, геть рвучи голосові зв’язки. — Твоя безглузда звичка перебивати вже дістала! Не дивно, що мій синочок урешті-решт не витримав.

У мене смикнулося око, і, здавалося, терпець остаточно вичерпався.

— А куди ти поділася?! Хто за Костиком дивиться?! Він же й сам собі їсти не розігріє!

Я скривилася. Уперше влаштувала собі відпустку. Подалася в похід, аби провітрити голову. У мене відпустки вже п’ять років не було: університет, робота, дім і ще й доглядати за Костиком. Бо ж він чоловік… втомлювався більше, ніж я. Так казали і мама, і свекруха.

— У нього є кому гріти… — з надривом відповіла я.

Контракт з Альфою. Прикинься моїм нареченим!